Ось і добігла до свого останнього дня осінь. Але таке враження, що перетинає вона фінішну стрічку не поважною бабусею, а, принаймні, гарною молодицею. Цьому сприяла цьогорічна, що й казати, лагідна, ба, не по-осінньому тепла і протягом багатьох днів сонячна погода...
Володимир ЛИС
Ось і добігла до свого останнього дня осінь. Але таке враження, що перетинає вона фінішну стрічку не поважною бабусею, а, принаймні, гарною молодицею. Цьому сприяла цьогорічна, що й казати, лагідна, ба, не по-осінньому тепла і протягом багатьох днів сонячна погода.
Одним словом, європейська. Поки ми там збираємося приєднатися до решти Європи у політичному і економічному планах, то вже приєдналися у погодно-атмосферному. Дивлячись на огляди та прогнози європейської погоди, які стали останнім часом модними на кількох українських телеканалах, аж розпирало груди від гордості — кілька тижнів поспіль, у жовтні зокрема, погода в Україні була кращою, а температура вищою навіть, ніж у Франції, Німеччині і Австрії, не кажучи вже про скандинавські країни. За своїми температурними показниками, нинішня осінь майже дотяглася до ще незабутої дуже теплої осені 2002 року. Втім, у другій половині минулого століття таких теплих осінніх пір можна нарахувати, принаймні, сімнадцять—вісімнадцять. Мене ж особисто ця осінь порадувала ще й тим, що якщо не стовідсотково, то більш ніж на три чверті справдився прогноз на вересень-листопад, що визнали налаштовані скептично-критично навіть деякі колеги-журналісти і читачі. Та все ж до останніх днів осені таки підходить чудова поезія знаменитого японського поета ХVІІ століття Мацуо Басьо, майстра коротких трирядкових віршів (хоку): На голому вітті Ворон сидить самотній. Осінній вечір. У цих, на перший погляд, простих рядочках, якщо вчитатися, надзвичайно глибока філософія. Прилітають і всідаються на гілля дерев у садах навпроти нашої багатоповерхівки ворони і горобці. Цієї осені вони вдосталь посмакували яблуками. Три самотніх яблука досі тримаються на вершечку однієї з яблунь. Вже й підгнивати почали, а вперто не хочуть падати додолу. Іноді здається, що саме вони втримують теплу осінь. Та все ж зима неминуча, принаймні, календарна, яка бабусею із білим пасмом волосся обов’язково постукає у ворота наших осель. У ці дні багато хто питає, якою ж буде нинішня зима? Я чесно відповідаю, що в цілому не знаю, треба дочекатися 26 грудня, початку спостереження за погодою за методом народного прогностика. А ось про грудень за цими ж спостереженнями (день 6 січня) сказати можу. Не лише школярі знають знаменитий рядок іншого, вже українського поета Максима Рильського: Змерзлим груддям скрізь і всюди Вкрились поле і шляхи. Це вже грудень, кажуть люди І вдягають кожухи. Але цього року, швидше за все, описана поетом картинка стане реальністю не відразу. Перші дні грудня, за довгостроковим прогнозом, мають бути ще неморозними, швидше осінніми. Температура має бути плюсовою, а ось ближче до кінця першої декади, тобто до 10 грудня, зима повинна таки дати про себе знати. З морозами і швидше всього із снігом має бути друга декада. Але справжні морози, яких можна назвати зимовими, варто очікувати лише в період 18-22 грудня. А майже відразу після них обіцяє настати потепління і остання п’ятиденка місяця й року — з плюсовою температурою і, швидше за все, з дощами. Таким прогнозується і переддень Нового року. Якщо ж говорити за зиму в цілому, то народні прикмети показували різне. Наприклад, листя з берези починало опадати спочатку переважно з вершечків, що, за народними прикметами, обіцяє холодну зиму. А ось горобина у переважній більшості восени потьмяніла, що, навпаки, вказує на теплу зиму. Не надто великий кожух на цибулі. Цьогорічна Покрова після дуже теплого дня 13-ого жовтня прийшла із туманом, прохолодою, місцями моросливим дощем. Лише почало розпогоджуватися, коли знову подув доволі холодний вітер і після обіду стало ще прохолодніше. Отож, якщо вірити тепер уже цим прикметам, то друга половина зими має бути холоднішою, ніж перша. До того ж вистачатиме, якщо йти за характером дня Покрови, слякоті. Я вже колись писав, що погода кінця ХХ століття і перших років століття ХХІ, наче віддзеркалює погоду, яку давньоруські літописці спостерігали наприкінці Х — початку ХІ століть. Це справді підтверджують 1990—1999 роки і перші роки нинішнього століття і тисячоліття. Так-от, за цим історичним прогностиком, нинішня зима має бути доволі теплою, наступна — прохолоднішою, а після двох досить теплих зим — грізна суперзима 2011 року. Той, кому судилося дожити — побачить, чи так воно буде насправді. Поки що ж будемо очікувати теперішню зиму, повільні старечі кроки якої вже шурхотять десь там, біля початку наших доволі розхлябаних доріг. І коли вона прийде, сповна відчуємо її особливість і привабу, про яку чудово сказав той же Мацуо Басьо у своєму іншому, не менш знаменитому хоку: День зимовий. Сніг. Ворон, осоружний всім, Миловидним став.
