Максим Калініченко.
Калініченко: «Я брав участь у договірних матчах»
Колишній футболіст Дніпра та збірної України Максим Калініченко брав участь у договірних матчах. Колишній гравець Таврії зізнався, що брав участь у матчах з фіксованим результатом на початку своєї кар'єри
Калініченко розповів, що знає про два договірні матчі, в яких брав участь. Футболіст не уточнив про які команди йдеться, але запевнив, що це не було пов'язано з іграми на тоталізаторі, повідомляє 24 Спорт.
В одному з поєдинків, за словами Максима, його команді була потрібна перемога. Однак гравець команди-суперника, який не знав про характер матчу, несподівано забив гол.
«У всіх легка паніка, йде середина другого тайму. А тут по ходу п'єси з'ясовується, що воротарю суперників теж нічого не сказали, і той тягне все як в останній раз. З горем навпіл один забили, я забив», – згадав Калініченко.
За словами футболіста, від забитого голу та перемоги у нього ніколи не було гіршого настрою. Також ніяких преміальних гравці не отримали.
Ексгравець збірної України згадав, що через результат нервували футболісти обох команд та навіть судді. Все ж команді Калініченка вдалося виграти.
Суперник наприкінці матчу навмисно порушив правила у штрафному проти Калініченка й команда хавбека заробила пенальті.
«Виручив аут поблизу воріт. Захисник, який мене «опікав», мені прямим текстом говорить: «Біжи» – і відкриває шлях до штрафного. Я тупо біжу, мені кидають аут, а мій «опікун» в тупу валить мене ззаду. Пенальті. І тут з'ясовується, що толком ніхто не горить бажанням бити цей пенальті, адже там воротар, який «не знає»», – згадав Максим.
За словами футболіста, від забитого голу та перемоги у нього ніколи не було гіршого настрою. Також ніяких преміальних гравці не отримали.
З 1996 року Калініченко перебував у Дніпрі. У 2000 році Максим став гравцем московського Спартака. У 2008 році футболіст знову виступав за Дніпро. Через 3 роки Максим приєднався до Таврії Сімферополь, де і завершив кар'єру у 2014-у. У збірній України Калініченко провів 47 матчів і забив 7 голів.
Читайте також: Презентували логотип футбольного Євро-2024. На карті Крим – український.
Текст публікації Максима Калініченка
Я брав участь у договірних (говорю тільки про які знаю) двічі. Це було на зорі моєї футбольної кар'єри і не було пов'язано з іграми на тоталізаторі, про них тоді ще, слава Богу, не знали. Один взагалі не пам'ятаю, а ось другий врізався у пам'ять, як трохи комічний.
Нам потрібна була тільки перемога, боролися за виживання. І начебто все всі знають, все йде нормально, правда, забити не можемо. І тут гравець суперника метрів з 40 як дав прямо в павутину, воротар тільки очима провів.
У всіх легка паніка, йде середина другого тайму. А тут по ходу п'єси з'ясовується, що воротарю суперників теж нічого не сказали, і той тягне все як в останній раз. З горем навпіл один забили, я забив.
Але потрібен ще, а воротар прямо задовбав. Вже справа зовсім до кінця матчу, нервують всі, включаючи суддів, а зробити нічого не виходить, все, як на зло, йде через одне місце.
Виручив аут поблизу воріт. Захисник, який мене «опікав», мені прямим текстом говорить: «Біжи» – і відкриває шлях до штрафного. Я тупо біжу, мені кидають аут, а мій «опікун» в тупу валить мене ззаду. Пенальті. І тут з'ясовується, що толком ніхто не горить бажанням бити цей пенальті, адже там воротар, який «не знає».
Загалом, забили ми той пенальті. Гіршого настрою після перемоги і забитого гола у мене не було ніколи. Ну і преміальних, природно, ніхто за цю «гру» не пропонував.
