ІЗ ЧИТАЦЬКИХ КОНВЕРТІВ: дубовий стіл із вулиці Дубової

Родина мого чоловіка жила у Польщі, за Бугом. Коли свекор мій зі свекрухою одружувались у двадцятих роках минулого століття, їм батьки подарували дубовий стіл.

(Це тепер дарують цілі гарнітури, а то й квартири, повністю умебльовані). В Івана і Антоніни (а там по-народному їх називали Яськом і Антосею) народився син, згодом донька, що нині проживає в Казані і якій нещодавно виповнилося 75 літ. Через 14 років у батьків народились близнята. Одне з них відразу померло. А хлопчик, що вижив, згодом став моїм чоловіком. Усю сім’ю у 1945 році депортували на Волинь. Оселилися на вулиці Дубовій у Луцьку. Пройшло чимало часу і я потрапила до них у невістки. Торік на сотому році життя померла моя свекруха Франчко-Міщук Антоніна Климентівна. А дубовий стіл дістався мені у спадок. І я подумала: якби він вмів говорити, багато чого розказав би… Із побажанням усім щасливого Різдва і смачної куті — читачка «Волині» Лариса Миколаївна Франчко.