Композиторка Галина Якимчук із альманахом «Книга з ароматом кави».
Поезією волинянки Галини Якимчук знову зачиталася Україна
«Україно моя», «Ісусе», «Срібний дощ», «Весняний сніг», «Усміхнись, мамо», «Свіча» - ці та багато інших пісень українці виспівують улюбленими далеко за межами нашої країни
На великих сценах їх виконують відомі волинські й українські соловейки. Й мало хто з них знає, що слова й музика, які змістовністю й мелодійністю зачаровують публіку до сліз, народжуються в серці Галини Якимчук – дуже вродливої жінки, фантастично щирої й приязної особистості й звичайної сільської вчительки початкових класів Галичанського ліцею, яка обожнює дітей і свою професію.
Творчість цієї композиторки однаково гарно розцвітає в усі пори року. Цьогорічна осінь, люди, події, які торкнулися її серця своєю непересічністю, надихнули пані Галину на написання нових шедевральних творів. Один із них, дуже чуттєвий, вона присвятила пам’яті нашого земляка, Заслуженого працівника культури України, Почесного громадянина Волині Степана Кривенького. Його презентація відбудеться невдовзі. Інший, сповнений любові до батьківщини, видихнула душею на честь селища Мар’янівки.
Слова й ноти «живуть» у голові до тієї хвилини, в яку, заслухавшись ними, наспівувати починає професійний митець.
Дивує скромність, із якою Галина Якимчук розповідає про дар, який для неї обрав Господь, і про те, як вона щедро роздаровує його людям. Пісні зазвичай пише серцем. Слова й ноти «живуть» у голові до тієї хвилини, в яку, заслухавшись ними, наспівувати починає професійний митець.
Дружбою з Галиною Якимчук вже багато років поспіль дорожить народний аматорський гурт відлуння Будинку культури с. Лобачівка. Василь і Тарас Гриби, Олександр Шепшелей, Іван Якушик називають пісні своєї подруги гордістю великого репертуару свого славнозвісного колективу й, зазвичай, першими й щоразу успішно благословляють їх прегарним співом на успіх і визнання.
Загалом пані Галина почувається вдячною кожному знаному нею і ні виконавцеві своїх віршів і пісень, цінує творчу співпрацю зі заступницею директорки Горохівської музичної школи Марією Лотвін, із юними ліцеїстами й багатьма вокальними та хоровими колективами навчальних завкладів Мар’янівської й довколишніх громад.
Цими днями мистецька еліта Волині знову щиро радіє творчому злетові Галини Якимчук: її ліричні вірші ввійшли до літературного альманаху, який побачив світ у львівському видавництві «Лідія». Авторці ідеї й упорядниці альманаху Л. С. Стасюк настільки сподобався поетичний настрій незнайомки-волинянки, вірші якої зазвичай чудовими коментарями «підривають» соціальні мережі, що видавниця відібрала їх для книги найбільше, аж 20.
Усього до неї увійшли твори (лірика та проза українською, польською, російською та англійською мовою) 39 письменників-сучасників із усієї України, «присвячені поняттям гармонії, життєвої мудрості, осмислення відносин між людьми, кохання, любові до батьків, родини та Батьківщини – усім поняттям, які нас надихають».
Альманах зацікавлює своє назвою «Книга з ароматом кави» і тим, що його обкладинка приємно пахне кавою. Напевне, навіть на відстані «Лілія» відчула повагу поетеси до цього напою. Свого часу пані Галина присвятила йому збірку «Я просто жінка з ароматом кави». До слова, письменницько-музичний доробок Галини Якимчук містять ця і збірки «Срібний дощ», «Троянди в крапельках роси», «Вірую».
Знайомством із кавою героїня цієї публікації завдячує своїм синам Андрієві й Сергієві. Тепер найрідніші мають свій бізнес і живуть у сусідній Польщі, а свого часу навчалися в луцьких вишах й успішно стартували в обласному центрі на своїх професійних дорогах. Вдячні діти часто запрошували матусю в обласний центр. Щоб зустрічі запам’ятовувалися не лише зворушливими, а й із смаком оригінальності, пригощали рідну кавою в елітних луцьких кав’ярнях. Тоді й відчула істинну насолоду напою, який гурмани величають божественним. Тепер знає про нього все-все. У його світі почувається воістину леді з романтичним ароматом кави. Обдарована ще й хистом художника, нею вже пробує малювати портрети й пейзажі.
… Вітаємо, Галино Григорівно, з високим творчим злетом! Читачам даруємо можливість поблаженствувати в її поетичному раю, прочитавши ці вірші.
ТИ СОТВОРИВ СОБІ МЕНЕ ТАКУ...
Ти сотворив собі мене таку...
Розмалював, немов дизайнер, душу,
Вдихнув оту мелодію п'янку...
І ось тепер такою бути мушу.
Ти сотворив собі мене таку:
У помислах, у спогадах і в діях..
Мов квітку у яскравому вінку,
Мене вплітав у потаємних мріях...
Ти сотворив собі мене таку,
Коли тонув в очах, як в синім морі...
Вслухався, як у пісню гомінку...
І я твоя і в радості, і в горі.
Ти сотворив собі мене таку,
Довів, що в казку вірити не пізно.
Мов ароматну каву до смаку,
Спивав цілунки невимовно ніжно...
І що ховають зорі в небесах?
І що таять про доленьку людську?
Я бачу образ свій в твоїх очах...
Ти ж сотворив собі мене таку...
БЕРЕЖИ СЕБЕ, ЛЮБИЙ!
В щоденній рутині усюди,
В дні відчаю, гніву чи згуби,
Коли часто люди - не люди,
Ти бережи себе, любий...
Від зла і від слова дурного -
В скорботі душі не злікуєш,
Від осуду й бруду людського,
Ти бережи себе... Чуєш?
Я вірю в твої добрі очі,
І в любляче серце хоробре,
Молюся за тебе щоночі...
Ти бережи себе... Добре?
Як стихне душа у печалі,
Згадай мої руки і губи...
Слова... І Завіту скрижалі...
Ти бережи себе, любий!
''... ТИ ЧУЄШ ЯК Б'ЄТЬСЯ СЕРЦЕ?...''
Десь осінь дощами грає
Сонати на павутинах,
Десь вітер гуляє гаєм,
І пише свої картини...
Йде місяць з гори по плаю,
Пірнаю в його люстерце...
Твій шепіт, як сон, спливає:
''... Ти чуєш як б'ється серце?...''
Тонула немов спросоння
В очах, наче в двох озерцях...
Хміліла в твоїх долонях...
І чула як б'ється серце...
Нічого в Небес не благаю,
Не рву і чарзілля - руту...
В осінніх дощів питаю:
- Чи щастя спила, чи отруту?...
І знову ночами мрію,
І дощ грає струнами Герца,
Бо в душах і осінь весніє,
Як солодко б'ється серце...
Читайте також: Фестиваль пам’яті Степана Кривенького зробив Горохів пісенною столицею Волині (Відео)
