ПОГЛЯД ДЕПУТАТА НА ПОЛІТИЧНУ СИТУАЦІЮ

Бесіда з народним депутатом України Сергієм Бондарчуком (виборчий округ № 20)

— Вже майже півтора року ви працюєте у складі парламенту України. Чим став для вас цей життєвий відрізок?
— Цей період для мене був дуже напруженим, а якщо відвертіше, важким. По-перше, потрібно було оперативно засвоїти навики законотворення, доско-нало розібратися в суті політичного частоколу, економічних і соціальних про-блем, які визначають життєвий рівень народу, стан внутрішньої і зовнішньої безпеки держави, пріоритети її зовнішньої і внутрішньої політики, сформувати позицію, яка б дозволяла аргументовано відстоювати інтереси виборців. До речі, саме бажання позбавитись всіляких передумов до можливого сторон-нього впливу і спонукали мене вибрати позафракційний статус. По-друге, необхідна була копітка робота з налагодження ефективних форм по-стійного та дієвого взаємозв’язку з жителями та керівництвом районів, які входили до 20-ого виборчого округу, включитися у вирішення проблем, які порушувались виборцями.Жодне звер-нення не залишилось без детального розгляду і реагування.
— Верховна Рада, хоч і з певними застереженнями, але таки дала згоду на підписання Президентом України Леонідом Ку-чмою договору про утворення Єдиного економічного простору з Росією, Білорусією та Казахстаном. Якою є ваша позиція в даному разі?
— Хочу зауважити, що у вітчизняних і закордонних засобах масової інформації прозвучало достатньо коментарів як прихильників, так і противників указаного договору. Це, не що інше як результат розмитості пріоритетів зовнішньої полі-тики України, її коливання між європейським та російським вибором. Тому представники різних політичних орієнтацій намагались використати ситуацію для отримання політичних дивідендів та підвищення впливу на електорат. Особисто я вважаю, що не можна однозначно заявляти про корисність, або недоцільність участі України у ЄЕП. З однієї сторони, наша держава зацікав-лена у розширенні ринків збуту для своїх товарів. Одночасно інтеграція у рам-ках договору повинна відіграти позитивну роль і у відновленні виробничих зв’язків підприємств, поглибленні кооперації, у тому числі, розробки і виробни-цтва конкурентоспроможної продукції, що кожен з учасників не може дозволити собі через фінансові проблеми. До того ж, об’єднана Європа не поспішає запросити нас до себе, хоча б у якості асоційованого члена. А чекати, склавши руки, — значить ще більше відстати від світових стандартів.
З іншої сторони, насторожують намагання створити за договором наддержавні органи і вирішити низку проблем, які знаходяться за межами конституційного поля і за-цікавленості України. Але це лише намагання. Навряд чи парламенти країн-учасників, і в першу чергу України, дозволять проімперськи налаштованим си-лам вплинути на стан політичного суверенітету і економічні інтереси своїх дер-жав.
Щоб дати компетентну оцінку указаному акту, необхідно провести всесторонній комплексний аналіз можливих ризиків від участі у ньому держави. На мою думку, договір реально може запрацювати лише через 5—7 років. Саме такий термін потрібен для вступу всіх його учасників до СОТ (а обов’язковість цієї передумови вже визнали всі), остаточного усвідомлення та узгодження учасниками усього комплексу проблемних питань, так званої, глибокої інтегра-ції, яку кожен поки що розуміє по-своєму. Тому підписана президентами Угода на даний момент більш нагадує протокол про наміри, реалізацію яких очікує тривалий і непростий шлях взаємопоступок і узгоджень, спрогнозувати результат яких на даний час неможливо.
Разом з тим, вважаю у подальшому недопустимим намагання протискувати подібні проекти поспішно, без ретельного та всестороннього опрацювання, у тому числі, парламентом. Авантюрні методи у подальшому не повинні мати перспективи. Попри все Володимир Литвин вже зумів створити передумови до перетворення парламенту у справді незалежний законодавчий орган. Особисто я за указаний договір не голосував, бо упевнений в його поверховому опрацюванні.
— Сергію Васильовичу, хотілось би дізнатися про ваше бачення перспектив Кон-ституційної реформи в Україні.
— Безперечно, політична реформа Україні потрібна. Досить годувати народ передвиборчими обіцянками, за виконання яких ніхто не відповідає. Влада ко-ситься на парламент, парламент на владу. А, як кажуть, віз і нині там. Політична партія (а не блок, який є тимчасовим об’єднанням і після виборів може розпастися, як це сталося з «За єдину Україну»), якій народ викаже найбільшу довіру, повинна отримати право на формування виконавчої влади, яка і відповідатиме за реалізацію обіцянок (у тому числі закладених у програ-мних та статутних документах). І якщо вони виявляться порожніми словами, то на наступних виборах ця партія не може сподіватися на успіх. Саме ці чинники і визначають перевагу передових світових демократій. Але в цих країнах діють лише декілька політичних об’єднань і виборцю легко орієнтуватися в їх цільо-вих пріоритетах. На Україні ж їх близько 100, окремі з яких створювались під відповідного політика, і в основному служать особисто йому. Прийняття Зако-ну “Про політичні партії України” дозволило розпочати кампанію щодо упоряд-кування цього процесу. Але до її кінця дорога ще досить довга.
Впевнений, що будь-які нововведення повинні розширювати права громадян. Внесені ж на розгляд пропозиції щодо політичної реформи навпаки, пропону-ють відібрати у народу право на прямі вибори Президента. Це, на мій погляд, несправедливо.
Загалом вважаю, що ми не готові і до втілення пропорційної системи ви-борів, тим більше до виборів Президента парламентом. До того ж, майже всі зрозуміли, що запропоновані зміни спрямовані на створення умов для збере-ження присутності на державному олімпі окремих груп, політиків і кланів. А поки боротьба за владу між ними буде превалювати над прагненням поліпшити рівень життя народу, конституційна реформа, у якій би формі її проведення не пропонувалось, — перспектив не має і буде блокуватися то одними, то іншими.
— Тоді чого нам чекати на виборах Президента України в 2004 році?
— Думаю, що президентські вибори 2004 року пройдуть за діючою нині Конституцією. Як на мене, то вже зараз можна спрогнозувати, що вони будуть відрізнятися активнішим застосуванням брудних технологій. На мій погляд, основна боротьба розгорнеться між декількома партійними блоками та окремими партіями (які мають сталий електорат). Яким чином проводитиметься блокування, на яких умовах відбуватиметься об’-єднання інтересів партійних функціонерів, зараз спрогнозувати важко. Скажу лише, що нас чекає захоплюючий політичний бестселер.
— Ви належите до числа депутатів, котрі прийшли у парламент з мажори-тарних округів. Якими ж у зв’язку із здійсненням Конституційної реформи бачите наступні парламентські вибори?
— Насамперед вони не повинні проводитися одночасно із виборами до місцевих рад. В залежності від особи нового Президента, ступеню його прихильності поширенню демократичних основ державного управління, зміцненню законності та активізації ринкових перетворень, консолідації роботи пар-ламенту, об’-єднання усіх верств населення навколо національної (у кращо-му розумінні цього слова) ідеї, і буде визначатися, чи пройдуть наступні парламентські вибори на пропорційній основі за партійними списками, чи ми фактично топтатимемося на місці. Але я впевнений — майбутнє за вибо-рами на пропорційній основі.
— Останнім часом йде широке обговорення проблеми реверсного використан-ня нафтопроводу «Одеса—Броди». Якої ви думки щодо його доцільності?
— Я, однозначно, проти указаного проекту. По-перше, мене обурює створена російською пресою та ТНК система тиску, яка межує із шантажем та принижує нашу державу. А якщо до цього до-дати триваюче будівництво дамби у Керченській протоці, заяви про можливість превентивного використання Росією сили на території СНГ, то складається відчуття, що «північний брат» знову вирішив, що він єдино старший. По-друге, реверсне використання трубопроводу призведе до втрати його стратегічного значення та економічної ефективності для України, активізує процес фінансування будівництва нафтопроводу «Баку—Тбілісі—Джейран», по якому і буде перекачуватися каспійська нафта, яку жде Європа. А значить кошти, які вкладалися в український проект, були витрачені марно. Тому мене бентежить позиція нашого уряду, який мляво реагує на розвиток ситуа-ції, дає розпоясуватися відвертим лобістам інтересів російської компанії. Чого чекаємо? Ми не маємо права забувати, що це наша земля і ми на ній хазяї.
Взяв інтерв’ю Петро БОЯРЧУК.