Одинадцятого березня Людмилі Лежанській виповнилося б 60. Сувора доля відпустила їй прожити лише 34. До того ж, у цьому короткому житті, яке пройшло у її рідному селі Вербичному Турійського району та в Луцьку, вона була позбавлена можливості ходити по землі, яку так любила і оспівала...
Одинадцятого березня Людмилі Лежанській виповнилося б 60. Сувора доля відпустила їй прожити лише 34. До того ж, у цьому короткому житті, яке пройшло у її рідному селі Вербичному Турійського району та в Луцьку, вона була позбавлена можливості ходити по землі, яку так любила і оспівала.
Поетеса встигла ще побачити дві своїх книжки — «Поезії» й «Стежечка», прийняти вітання від колег по перу із вступом до Спілки письменників. Образ людини мужньої, доброї, з тонкою поетичною душею постав на літературно-мистецькому вечорі «Мій доброокий світ» (за назвою її вже посмертної збірки), який відбувся у Волинському краєзнавчому музеї. З матеріалами фотодокументальної виставки ознайомила присутніх ведуча вечора й автор проекту Лариса Гриб. Теплими спогадами про Людмилу Лежанську поділилися племінниця Лариса Стасюк, друзі Людмили Юрій Михайлицький і Надія Томас, письменники Василь Гей і Володимир Лис. Слово про творчість Лежанської сказала Ніна Горик. Учні та вчителі музичної школи № 1 м. Луцька виконали пісні на слова Людмили Лежанської, а учні профтехучилища № 12 прочитали вірші.
