Він був тим, кого згодом назвуть «солдатом останнього воєнного призову». Хлопчині з волинського села Шепель, що в Луцькому районі, не було й сімнадцяти, як його вже муштрували в 363-ому запасному стрілецькому полку, де зазнав голоду, холоду, де закопував у глибоких снігах тіла таких же вісімнадцятилітніх побратимів. І після повернення доля не стелила сироті пухких килимів. Здавалося б, не до пісень…
Він був тим, кого згодом назвуть «солдатом останнього воєнного призову». Хлопчині з волинського села Шепель, що в Луцькому районі, не було й сімнадцяти, як його вже муштрували в 363-ому запасному стрілецькому полку, де зазнав голоду, холоду, де закопував у глибоких снігах тіла таких же вісімнадцятилітніх побратимів. І після повернення доля не стелила сироті пухких килимів. Здавалося б, не до пісень/B>
Та, всупереч долі, Анатолій Шапов насамперед був воїном пісні, її натхненним творцем і виконавцем. Це він стояв біля колиски прославленого «Колоса» й тридцять вісім років беззмінно керував ансамблем! Першого квітня Анатолієві Даниловичу виповнилося б 80. Уже 18 літ нема серед нас цієї обдарованої, великого серця людини. Зостались лиш його «пісні, мов квітки на морозі»,— так викарбувано на надмогильному пам’ятнику. А нещодавно у видавництві «Вежа» нарешті побачили світ в окремій збірці під назвою «Ой ти калинонько червона» його пісні та хорові твори. Донька композитора Неля Шапова щиро вдячна усім, причетним до вшанування пам’яті батька, а особливо — керівникам хорових колективів області Людмилі Довгун, Ніні Дащенко, Василю Балюку, Ігорю Шабату, Олександру Галайді, в репертуарі яких і досі звучать пісні Анатолія Шапова.
