Запитання читача: Чи має Бог ім’я? “Єговісти” стверджують, що має, і зветься Єгова. Я вважаю, що Бог не має ніякого імені, Бо Він один, а ім’я потрібне тоді, коли є декілька, щоб відрізнити. Хочу почути Вашу думку...
Запитання читача:Чи має Бог ім’я? “Єговісти” стверджують, що має, і зветься Єгова. Я вважаю, що Бог не має ніякого імені, Бо Він один, а ім’я потрібне тоді, коли є декілька, щоб відрізнити. Хочу почути Вашу думку. Я. Р. Абрамчук, с. Солов’ї, Старовижівський р-н.
Відповідь: Корені подібних тверджень лежать у другій книзі Біблії, Вихід. У третьому розділі читаємо: “І сказав Мойсей до Бога: “Ото я прийду до Ізраїлевих синів та й скажу їм: “Бог ваших батьків послав мене до вас”, то вони запитають мене: “Яке Ім’я Його?” Що я скажу їм?” І сказав Бог Мойсеєві: “Я Той, що є”. І сказав: “Отак скажеш Ізраїлевим синам: Сущий (єврейською Ягве /Єгова/) послав мене до вас… А оце Ім’я Моє навіки, і це пам’ять про Мене з роду в рід”. Про що говорять нам ці вірші? Невже Господь, подібно до тварей земних, носить якесь конкретне ім’я й відгукується лише на нього? Безперечно, мова тут про інше… Ім’я з давніх давен розкривало властивості свого носія. Знати ім’я – означало знати якісні особливості, знати сутність того чи іншого об’єкта. Так, у першій книзі Біблії, Буття, читаємо: “І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину, і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити, як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі, – воно ймення йому. І назвав Адам імена всій худобі і птаству небесному, і всій польовій звірині…” Чи ж можна визначити якості Господні якимось одним іменем? Чи можна осягнути сутність Творця всього сущого? Поза усіляким сумнівом – ні! Бо Богопізнання не може бути обмежене якимись рамками, воно безмежне – це справа вічності. Як і сказано: “Життя ж вічне – це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого…” Ми можемо частково пізнати, що то є — річка, напившись із неї води, – але випити її ми не в змозі! Так само й щодо Богопізнання. Таким чином, Ім’я Боже, відкрите Господом через Мойсея, власне, й не є іменем у буквальному розумінні, – бо нема в людській мові слова, яке могло б умістити в собі усі якості Божества. Як бачимо, насправді у Господа багато імен – і всі вони віддзеркалюють безмежність якостей Сущого, усі мають своє відображення в Писанні: Невидимий, Неосяжний, Вічний, Незмінний, Безмежний, Безкінечний, Всюдисущий, Всевідаючий, Премудрий, Всемогутній, Благий, Святий, Праведний, Правдивий, Справедливий, Єдиний, Творець сущого, Промислитель, Хоронитель, Вірний, Ревнитель, Довготерпеливий, Багатомилостивий, Ненавидячий зло, Караючий неправду, Вогонь поїдаючий, Воюючий, Спасаючий, Всеславний, Нетлінний, Світло, Любов… Взагалі в Старому Заповіті Ягве – це невимовне Ім’я Боже. Давньоєврейською – ЙГВГ. В стародавніх єврейських списках Біблії не було голосних літер, а лише приголосні, тому як насправді звучала ця “священна тетраграма” — невідомо. Після полону юдеї перестали вимовляти ім’я Ягве, і у грецькому перекладі 70-ти толковників (т. зв. Септуагінті) воно замінене словом Кюріос (у Вульгаті – Dominus), а у слов’яно-руській Біблії, відповідно, Господь. І, нарешті, щодо молитовного звертання до Бога. Як правильніше: “Господи”, чи “Єгово”? Мого батька звуть Валентином Денисовичем. І, чесно кажучи, йому приємніше, якщо я звертаюся до нього з любов’ю: “Тату”, аніж офіційно, по імені. Погодьтеся, дивно звучить в устах люблячого сина: “Доброго ранку, Валентине Денисовичу!”, “Порадь мені, Валентине Денисовичу”, “Я потребую твоєї допомоги, Валентине Денисовичу”… Думаю, що подібна нездалість звертання до батька по імені є цілком тотожною і щодо Отця нашого Небесного. Тим більше, що й сам Господь Ісус Христос звертався до Отця не інакше, як “Отче”, а учні до Ісуса – “Господи”… Та й, зрештою, не у формі звертання суть спасіння нашого, а в смиренномудрості та любові. Бо ж Царство Боже – не пожива й питво, а праведність і мир, і радість у Дусі Святім. о. Олег ВЕДМЕДЕНКО, протодиякон Луцького кафедрального Свято-Троїцького собору.
