Курси НБУ $ 39.22 € 42.37
Волинянка Тетяна Кузьмич пече хліб для наших захисників на кордоні з Білоруссю

Такої пори, коли йде війна, жителька прикордоння не могла не подумати насамперед про тих, хто нас захищає.

Фото з особистого архіву Тетяни Кузьмич.

Волинянка Тетяна Кузьмич пече хліб для наших захисників на кордоні з Білоруссю

Тетяна Іллівна (на фото) живе на Любешівщині.

Ми познайомилися з нею років три тому, коли я готувала репортаж з її рідного Дольська — села, з котрого, як не раз почула від жінки, починається Україна. Справді, до кордону від цього населеного пункту – якийсь кілометр. У неділю я зателефонувала пані Тетяні, аби почути про ситуацію у прикордонні – в такі тривожні дні у всіх волинян думка про те, що з боку Білорусі може бути напад

На моє запитання з приводу цього Тетяна Іллівна сказала, що поки що тихо. Хоч на душі, звичайно, неспокійно. А найкращий помічник тут – робота. Жінка з гордістю відгукнулася про своїх земляків–любешівців, які з першого дня взялися збирати гуманітарну допомогу для наших захисників.

– А я, – вже про себе уточнила, – хлібчик печу для солдатиків. Чоловік сьогодні відвіз його прикордонникам Дольського пункту пропуску.

Тетяна Іллівна вже другий рік випікає домашній хліб на заквасці на замовлення. А в такий час, коли йде війна, вона не могла не подумати насамперед про тих, хто захищає нас, й долучилася разом із чоловіком до волонтерства. До речі, дві доньки Кузьмичів зараз у Києві. Старша, Олена, після закінчення вишів (має не одну освіту) в столиці живе й працює, молодша, Єлизавета, торік вступила у Київський державний музичний ліцей імені Миколи Лисенка, де опановує вокал. Одна, за словами жінки, живе на лівому березі Дніпра, друга на правому. Старша, звичайно, опікується сестричкою. Але серце матері болить, як вони там в ці страшні дні, коли мешканцям столиці доводиться ночувати в метро чи в укриттях. Бо ж і всі лягаємо спати з думкою, аби Київ вистояв…

А ще Тетяна Кузьмич говорила, що в ці дні має телефонні розмови зі знайомими, які живуть в Білорусі (це ж чимало земляків поїхали на заробітки й позалишалися там). Намагалася достукатись до розуму й сумління, аби вони протестували проти війни, яку розв’язав Путін. Бо це ж ракети полетять на будинки батьків, братів, сватів…

Катерина ЗУБЧУК.

Читайте також: «Народ мій є! Народ мій завжди буде! Путін не перекреслить мій народ!».


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.

Telegram Channel