На Волині в оренді понад 260 водойм. Це загалом п’ять з половиною тисяч гектарів водного плеса. Беручи до уваги те, що до місцевих бюджетів за рік надходить всього 300 тисяч гривень орендної плати, зрозуміло, яка це мізерія в перерахунку на один гектар...
На Волині в оренді понад 260 водойм. Це загалом п’ять з половиною тисяч гектарів водного плеса. Беручи до уваги те, що до місцевих бюджетів за рік надходить всього 300 тисяч гривень орендної плати, зрозуміло, яка це мізерія в перерахунку на один гектар.
Катерина ЗУБЧУК
«Оренда водних ресурсів: бізнес чи доброчинна справа?» — така тема розмови чергового засідання Луцького прес-клубу реформ. Що краще — віддати ставок в оренду чи залишити його на вільне користування місцевого населення? Хто може стати орендарем, за яких умов і які зобов’язання на нього покладаються? — ось такі, зокрема, питання обговорювались з участю начальника обласного управління охорони навколишнього природного середовища Ростислава Мігаса, заступника начальника обласного виробничого управління водних ресурсів і водного господарства Тараса Корнійчука, радника голови обласної ради Веніаміна Туза, начальника відділу землеустрою та охорони земель обласного головного управління земельних ресурсів Віктора Котюка. Власне, тема розмови підказана тим, що на останній сесії обласної ради серед інших розглядалось і питання «Про надання в оренду водних об’єктів місцевого значення». Воно обговорювалось, але не було поставлене на голосування. Справа в тому, що депутати «спіткнулись» на одному з пунктів, який стосується надання в оренду водойм благодійній організації «Фонд сприяння захисту природи Волинського краю» (юридична адреса фірми київська, а виконавчий директор знаходиться у Камені-Каширському). У поданих документах йдеться про надання в оренду водойм площею 41,7 гектара, які знаходяться на території Клітицької сільської ради Камінь-Каширського району. Розгляд цього питання депутати відклали на якийсь час з тим, щоб зібрати матеріали з райдержадміністрацій, сільських рад про водойми, які вже надані в оренду, і зважити всі «за» і «проти», визначити, що треба зробити, аби оренда не оберталась небажаними проблемами. Виникало питання: чому київській фірмі, а не своїм господарям дають водойми в оренду? Що вона вже таке зробила для збереження природи Волинського краю, що до неї таке довір’я? Начальник управління охорони навколишнього природного середовища у Волинській області Ростислав Мігас говорив, зокрема, що в основному документі — договорі на оренду, який укладається між орендодавцем та орендарем, прописані всі «правила гри». Але аналіз показав, що на перших порах орендодавці найголовнішим в цьому договорі бачать те, чи справно надходить орендна плата. А ось на інші моменти вже мало хто звертає увагу. Через це і виникають конфлікти: трапляється, місцеве населення не те що риби зловити не може в озері, а й скупатись. Управління охорони навколишнього середовища зініціювало перегляд строків оренди водойм: замість 45—50 літ запропоновано значно коротший строк — три роки. Це зроблено для того, щоб у випадку, коли орендар не проявив себе хорошим господарем, райдержадміністрація чи сільська рада могла розірвати договір оренди. Кожна водойма повинна мати господаря. Адже озера, ставки — це не лише об’єкти для риборозведення — це «кухня» питної води. І від того, як ми будемо тут хазяйнувати, багато в чому залежить найцінніше — здоров’я наших людей. А відносно того, чим є оренда водойм — бізнесом чи благочинною справою, то тут теж думка одна: судячи з того, що особливих прибутків орендарі поки що не мають, це все-таки більш благочинна справа, спрямована на збереження озер та ставків. На те, щоб не тільки берегти красу нашої чудової природи, а й примножувати її.
