«Волинська алмазна жила для київських чиновників», — така назва репліки, опублікованої у нашій газеті 26 квітня ц. р. Йшлося в ній про те, що Ковельська геологорозвідувальна експедиція перераховує значні кошти своїм київським босам для того, щоб ті катались по асфальту на шикарних іномарках...
«Волинська алмазна жила для київських чиновників», — така назва репліки, опублікованої у нашій газеті 26 квітня ц. р. Йшлося в ній про те, що Ковельська геологорозвідувальна експедиція перераховує значні кошти своїм київським босам для того, щоб ті катались по асфальту на шикарних іномарках. Ще алмази в уяві, а годівниця для київських чиновників у реальності. Але ж у нас вже добувають вугілля, торф. Тож не дивно, що столичні керівники бачать свої особливі заслуги, зокрема в освоєнні волинських боліт
Олександр НАГОРНИЙ
Контрольно-ревізійне управління в області, провівши ревізію державного підприємства «Волиньторф» разом із філіалом «Маневицький торфозавод», виявило, що керівні вказівки та поради з Києва дорого коштують волинянам. Колишній директор ДП «Волиньторф» Віталій Барванов, згодом — в. о. директора Сергій Ковбасюк та керівник філіалу Володимир Щербачук за якихось два роки безпідставно перерахували чиновникам концерну «Укрторф» майже півмільйона гривень. 400 працівників підприємства такого дозволу їм не давали. Тим більше, що це для них, вважай, заробітна плата за два місяці тяжкої роботи. Як кажуть робітники торфопідприємств, до них «присмоктались»... На цих підприємствах були виявлені й інші порушення, які обчислюються тисячами гривень, вживаються заходи, щоб збитки були відшкодовані. Будемо сподіватися, що «Укрторф» після ревізії поверне волинянам взятий «кредит». А ось ДП «Торфодобувне підприємство «Журавичі» уже нічим до відродження не повернеш. Кажуть, було помилкою його відкриття (ось коли згодилися б мудрі вказівки зі столиці!), згодом видано наказ про ліквідацію, але й досі з 2004-ого року воно знаходиться у підвішеному стані. Працівникам підприємства не виплачено зарплату — понад 34 тисячі гривень. Зате в столичних керівників із виплатою зарплати — усе в ажурі. І, напевне, у перерахуванні коштів у Київ керівники концерну звинуватять «ініціативних» провінційних директорів та бухгалтерів. Хоча ж без вказівок зверху не обійшлося. З того, як столичні чиновники «добувають» алмази і торф на Волині, можна зробити висновок, що КРУ варто поцікавитися стосунками між іншими вищестоящими організаціями та волинськими: хто кого утримує?
