КАЛЕНДАР: «Як умру, то поховайте мене на могилі...»

Хто нині не знає цих рядків із «Заповіту»? Сьогодні — день перепоховання Тараса Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева. День, якого боялися радянські чиновники й намагалися його замовчувати.

А тим, хто смів пам’ятати, чіпляли ярлики «українських буржуазних націоналістів», ворогів. За квіти, покладені цього дня до пам’ятника Кобзареві, можна було позбутися студентського квитка.
«З участю самого народу поет повернувся в Україну, щоб під приводом поховання домовини Шевченкової заснувати біля Канева першу національну святиню. Його труну повезли, понесли в Україну, як труну короля. У ту Україну, де по-старому бігали недремні табуни псів, а на місці закону виструнчувався унтер Табачніков. Він сторожував його могилу на Чернечій горі, але народна процесія пливла вже понад ним.
Далі життя Шевченкове пішло за тими законами, які проклала його поезія, — її містична сила стала реальністю!» — так відгукнувся на ці події наш земляк, лауреат премії ім. Т. Шевченка Євген Сверстюк. Сьогодні об 11 годині в Луцьку біля пам’ятника Кобзареві відбудеться панахида та покладання квітів з нагоди пам’ятного дня.