З усіх ключових моментів у долі редактора «Горохівського вісника» Зіни Левчук (так підписується вона під своїми публікаціями) першочергово слід виділити той, що міцно прив’язаний до нинішнього числа в календарі...
З усіх ключових моментів у долі редактора «Горохівського вісника» Зіни Левчук (так підписується вона під своїми публікаціями) першочергово слід виділити той, що міцно прив’язаний до нинішнього числа в календарі.
Бо саме 5-ого червня, напередодні професійного свята українських журналістів, життя поставило їй дві п’ятірки. Другий ключовий момент, на який вказує наш власний кореспондент Петро Боярчук, теж прив’язаний до конкретної дати: 1-ого травня 1970 року її, 18-літню тоді дівчину, було зараховано фотокореспондентом у редакцію Горохівської районки. Отже, хтось відзначав черговий Міжнародний день солідарності трудящих, а вона розпочинала свій трудовий шлях, що, поєднуючись із навчанням, слався через роботу на посадах фотокореспондента, літературного працівника, старшого кореспондента, завідувачки відділом, а з 2001-ого року – редактора. А третій ключовий момент – цілком несподіваний. Саме він змусив напередодні Зіну Левчук замість того, щоб до ювілею готуватися, поїхати до Києва. А причина – наполегливі телефонні дзвінки ведучої телепрограми «Ключовий момент», що на «Інтері», Яни Вістівниці, котра врешті й переконала пані Зіну взяти участь у зйомках чергового сюжету цієї програми, оскільки стосується він особисто її. Сказала, — серед багатьох життєвих історій, що їх в «Ключовому моменті» розкрито, такої цікавої й такої романтичної ще не було. Отже, побачимо! Наразі ж – наші сердечні вітання й найщиріші побажання ювілярці.
