ЦЕ БУВ ГЕНОЦИД

Палата представників конгресу США одностайно ухвалила резолюцію за № 356 про Голодомор в Україні 1932-1933 pp., внесену до Палати головою комітету з міжнародних відносин Генрі Хайдом. Американські конгресмени у своїй резолюції підкреслили, що „Сталін та його оточення проводили геноцид проти українського народу в 1932-1933 роках”. Нарешті світ почав визнавати, що голодомор, який забрав більш ніж 5 мільйонів людей в Україні, був спланований радянським комуністичним режимом.
„Наше довгоочікуване визнання страждань України є також визнанням її виходу з темряви та відновлення незалежності, ще одним кроком з проявом відкритих обіймів. Давайте пам’ятати, що ми вшановуємо жертви жахливого минулого, яке, будемо сподіватися, пішло назавжди”.
Такими словами завершив свою промову перед конгресменами пан Хайд. Прикро, але деякі наші політики, б’ючи себе у груди, досі спростовують неспростовні факти. Голодомор — це був справжнісінький геноцид. І вина за масове винищення українців лежить не лише на сталінському режимі, а на комуністичному режимі в цілому.
„За сім десятиліть свого існування режим вчинив багато жахливих злочинів, але голодомор, без сумніву, є найжахливішим серед них”, — підкреслив у своєму виступі Хайд. Він також наголосив, що голодомор був не природним, а свідомо розробленим. „Фактично на визначених територіях було конфісковано всі продовольчі запаси, в той час як в решті Радянського Союзу було достатньо запасів, щоб запобігти голоду. Експорт зерна ніколи не припинявся, навіть в моменти, коли рівень смертності досяг кульмінації”, — зазначив американський конгресмен. Нагадаємо, що в ході цьогорічних парламентських слухань українські комуністи виправдовували дії сталінського режиму, посилаючись на те, що начебто мав місце неврожай.
Пан Хайд наполягає на тому, що „голодомор водночас не був наслідком суто звичайного байдужого ставлення до людського життя з боку режиму. Радянські військові та таємна поліція були розгорнуті з метою силовими заходами унеможливити, щоб голодне населення залишило місця проживання у відчайдушних пошуках їжі. Було винесено масовий смертний вирок, який безжалісно виконувався. Метою штучного голодомору було зламати опір проти політики режиму щодо примусової колективізації сільського господарства. Це також поєднувалося із злочинною рішучістю зруйнувати національну самосвідомість України, яку режим вважав смертельною небезпекою для своєї імперії і тому жорстоко пригнічував”.
„Це ганебна спадщина, яку Захід повинен нести на собі. Багато видатних представників Заходу, включаючи журналістів та вчених, особисто знаючи про існування голодомору, цілеспрямовано фальсифікували свої репортажі, щоб приховати та спростувати свідчення трагедії з метою замовчування критики радянського режиму. Найбільш сумнозвісним серед них був Волтер Дюранті, кореспондент “Нью-Йорк Таймс”, який отримав премію ім. Пулітцера за свої репортажі з Радянського Союзу, але він був далеко не єдиним”, — сказав Хайд.
Через це, додав пан Хайд, „дехто з тих, хто реалістично розповідав про голодомор, зазнали великих образ від своїх колег та інших на Заході, а їхні репортажі переважно ігнорувалися. Така лінія, що заслуговує на жаль, продовжувалась аж до падіння радянського режиму в 1991 році, а єдиним винятком стала лише книга Роберта Конквеста „Врожай скорботи”.
У своєму виступі Хайд також висловив думку, що значення України продовжує бути недооціненим як Сполученими Штатами, так і Заходом у цілому, оскільки „незалежна Україна є, безумовно, необхідним елементом забезпечення свободи та безпеки Європи від Атлантики до Уралу”, а інтеграція України до західних структур є можливою лише „за активної підтримки та допомоги” Америки.
„Наші інтереси та інтереси Заходу як одного цілого вимагають, щоб Україна завершила перехід до справжньої демократії, щоб вона встановила життєздатну економіку, яка б відповідала її природним багатствам та талантам її народу, і щоб вона зайняла належне їй місце в західному співтоваристві націй. Проте входження України до інституцій Заходу може статися лише за активної підтримки та заохочення з нашого боку. Я сподіваюсь, що ми будемо мудрими й зрозуміємо власні інтереси й діятимемо таким чином, щоб забезпечити їх на постійній основі”, — вважає Хайд.
Отже, американським конгресменам вистачило мудрості та здорового глузду, аби визнати голодомор геноцидом проти одного із найчисленніших народів Європи. А чи вистачить мудрості нашим політикам, аби не виправдовувати злочини комуністичного режиму, а вшановувати пам’ять загиблих і не повторювати помилок минулого?
Василь ЮРЧЕНКО.