У бучанському пеклі вижила жінка з двома тримісячними дівчаткам, дворічним сином і матір’ю-інвалідом
Бійці Тероборони з Києва привезли людям у визволену Бучу продукти харчування від ГО «Брати по зброї». Мешканці розповіли, які жахіття довелося пережити, коли окупанти увійшли до містечка
Бійці батальйону столичної тероборони привезли до визволеної Бучі найнеобхідніше – воду, харчі, ліки. Про це повідомив депутат Київради від «ЄС», лідер ГО «Res_Publica. Брати по Зброї» Олександр Погребиський.
Гуманітарний вантаж зібрали для мешканців Бучі активісти ГО «Справа громад». «Тут дуже страх був. Ракети літали. Бомби зривалися, – не стримує сліз місцевий житель Анатолій Андрійович. – Хлопці, я вас прошу, будьте здорові і воюйте за нас, стариків».
Із мешканцями звільненої Бучі поспілкувалася блогерка з YouTube-каналу «Порохівниця». Люди розповідають, які жахи довелося пережити. Кажуть, дехто не зміг евакуюватися через хворих і немічних родичів. А коли вже окупанти увійшли до містечка, то розстрілювали тих, хто наважувався виїхати – і дітей, і дорослих. «Танки у нас були прямо у дворі. Їздили по колу. Все порозвалювали навколо будинку страшно», – пригадує Любов Степанівна.
Володимир розказує: «Пережили таке, що страшно… я не знаю, як це пояснити. Там повивертали у нас все. Всі будинки вивернуті. Особливо остання колона, коли проходила, вона все вивернула, все. Там просто страх. Вони цивільних розстрілювали. Я вже прощався із життям. І слава Богу що нас знайшли живими. І слава Богу, що Ви нас визволили».
14-річна Тоня зазначає, що ще має молодшу сестричку 2,5 років. На запитання, чому не виїхали з Бучі, Тоня пригадує, що біля школи окупанти розстріляли автобус із людьми та дітьми, які намагались евакуюватись. Після цього люди боялись виїжджати. «Ви самі бачите, що з нами зробили», – каже дівчинка.
«Через будинок від нас живе жінка. У неї хлопчик два роки. І в неї дві тримісячні дівчинки. Її чоловік десь в районі Ірпеня пропав. Вже мабуть тижні три тому. А вона не виїхала, тому що в неї мама інвалід. І вона дуже важко пересувається, не виходить на вулицю, пересувається по хаті на ходунках. Просто матір-героїня. Без води, без світла з двома тримісячними дівчатками в дворічним сином – вижили, і не померзли. І оце ж я їй підгузників, харчування взяла», – розповідає Олександра.
«Я інвалід ІІ групи. Продуктів вдома майже немає вже. Хліба ми сьогодні взяли, один день – хлібина на сім'ю. І виживаємо дуже тяжко. Дякуючи вам, що ви оце приїхали, привезли нам», – говорить Євгенія Юхимівна.
«Слава тобі, Господи. Як я молилась, щоб хоча б ще дітей побачити. Онуків побачити. Думаю, невже під цими бомбами і кінець буде? Дякую вам», – говорить Любов Степанівна.
