Цьогоріч, як і вже 18 років поспіль, під мурами Луцької тюрми, на території замку, було проведено мітинг вшанування пам’яті невинно убитих 23 червня 1941 року. «Їх було майже 4 тисячі. Вічна і світла пам’ять патріотам України, розстріляним НКВС. Ці люди боролись за правду й волю...
Цьогоріч, як і вже 18 років поспіль, під мурами Луцької тюрми, на території замку, було проведено мітинг вшанування пам’яті невинно убитих 23 червня 1941 року. «Їх було майже 4 тисячі. Вічна і світла пам’ять патріотам України, розстріляним НКВС. Ці люди боролись за правду й волю.
За те їх скосила ворожа рука». Такий напис на пам’ятнику жертвам, до якого дощового суботнього ранку були покладені живі квіти з блакитно-жовтими й чорними стрічками. Поряд із сивочолими ветеранами, немолодими вже родичами загиблих – юнаки й дівчата з прапорами. І їм болить втрата. Втрата невинних перед Господом, як зазначив єпископ Луцький і Волинський владика Михаїл, які померли за свої переконання і віру в Україну. На мітингу були присутні представники влади, громадських, у тому числі й молодіжних, організацій, високі духовні отці всіх конфесій. Лунали заклики бути свідомим, небайдужими, єдиними у боротьбі за українську Україну. З подання народного депутата Верховної Ради України І скликання Олександра Гудими громада одноголосно прийняла рішення із зверненням до обласної ради 23 червня визнати днем пам’яті волинян, які загинули за свободу й незалежність України. Також представники громадськості вже вкотре звернулися до влади із проханням про підготовку перепоховання розстріляних і впорядкування їх могил. Витирали скорботні сльози родичі жертв більшовизму. Клали квіти на асфальт. Як черговий докір місцевій владі. І як пам’ять про трагічні події 66-річної давності, повідомила Ольга Кошицька, студентка факультету журналістики Львівського національного університету ім. І. Франка.
