Зателефонувала сердита читачка із с. Боровичі Маневицького району:
— От ви так гарно написали про лелечу вірність, а у нас лелека каченят краде! Одне діти відбили, то він друге вхопив. І що то за напасть така?! Каченятам уже по два місяці минуло…
Зателефонувала сердита читачка із с. Боровичі Маневицького району: — От ви так гарно написали про лелечу вірність, а у нас лелека каченят краде! Одне діти відбили, то він друге вхопив. І що то за напасть така?! Каченятам уже по два місяці минуло.
Тривожні сигнали про те, що лелеки перейшли на харчування домашньою живністю — курчатами та каченятами — надходили із різних кінців області ще минулого року. Тоді ми консультувалися в орнітологів, і вони пояснили, що в принципі нічого дивного тут нема. Адже те, що споживає лелека в природі (жаби, миші і вужиком не погребує), мало чим відрізняється від курчат чи каченят. Лелеки — далеко не вегетаріанці, а коли звичної поживи у дикій природі з якихось причин бракує, вони переходять на те, що, як мовиться, поряд. Інша справа, що ми не звикли до такого, оспівуючи лелек у задушевних піснях і поезіях, зробивши його «відповідальним» за продовження роду. Ми схильні швидше повірити, що лелека приносить дітей, ніж у те, що бере каченят! Але ж і його треба зрозуміти. У нього — теж діти, яких ще треба поставити на крило.
