— Ну ти подивися! Був би мій — голову відкрутила б! — у відчаї вдарила руками об поли середніх літ жінка...
— Ну ти подивися! Був би мій — голову відкрутила б! — у відчаї вдарила руками об поли середніх літ жінка.
Такі емоції викликали двоє хлопчаків літ по 14—15, які, одягнувши чорні шкіряні рукавички й наколінники, либонь, уявили себе цирковими еквілібристами, бо завзято штурмували, осідлавши велосипеди, майже вертикальну стіну котловану. Один непевний рух — і... Цей глибоченний котлован з’явився у сквері посеред житлового густонаселеного району місяців зо два тому. Поряд — гімназія № 21, два дитячих садочки і взагалі — сила дітей, котрі під час канікул опинилися поза очима дорослих. І котлован, виритий під майбутнє будівництво храму Благовіщення Пресвятої Богородиці, на жаль, став улюбленим місцем дитячих забав. А чому б і ні? Адже дорослі дяді, розпочинаючи будівництво, «не здогадалися», як належить, обгородити його парканом. А тим часом глибина котловану в деяких місцях — понад чотири метри. До біди, як кажуть, недалеко.
