Великоформатний том на 464 сторінки, кольорові й чорно-білі фотоілюстрації — світлини зовнішнього вигляду та ікон Собору Почаївської лаври, філософське осмислення розвитку і поширення духовності українського народу від 1240 року й донині — такі побіжні «штрихи до портрета» історичної повісті у віршах відомої поетеси і громадської діячки Антоніни Листопад, котра пишається тим, що є волинянкою, адже народилась у селі Перекалі Демидівського району Рівненської області...
Великоформатний том на 464 сторінки, кольорові й чорно-білі фотоілюстрації — світлини зовнішнього вигляду та ікон Собору Почаївської лаври, філософське осмислення розвитку і поширення духовності українського народу від 1240 року й донині — такі побіжні «штрихи до портрета» історичної повісті у віршах відомої поетеси і громадської діячки Антоніни Листопад, котра пишається тим, що є волинянкою, адже народилась у селі Перекалі Демидівського району Рівненської області.
З 1968 року мешкає на Луганщині, в місті Краснодоні, бере найактивнішу участь у просвітянському русі за утвердження української державності і рідної мови. Праця Антоніни Листопад вражає не тільки обсягом, а й глибиною роздумів, розкутістю, сказати б навіть, стихією слова, «благодатним релігійним світовідчуттям». Водночас у творі багато болючої тривоги, адже, як пише авторка у прикінцевих «Роздумах»: Сяй-Почаїв! Доба воскресенська. Воскресіння нема, хоч зомлій! Споконвічна Святиня вкраїнська! Споконвіку чужинець у ній. Книга вийшла друком у видавництві ім. Олени Теліги м. Києва коштом української діаспори Англії та Америки, повідомив Василь Гей.
