Філолог за освітою Галина Боратинець із села Колодяжне Ковельського району продовжує життя квітам...
Філолог за освітою Галина Боратинець із села Колодяжне Ковельського району продовжує життя квітам.
Ярослав ГАВРИЛЮК
Свої перші роботи із засушеного матеріалу вона виконувала на кольоровому папері. Згодом їй прийшла думка взяти природне тло, замкнути простір рамкою. У композиціях Галина Максимівна поєднує квіти і пелюстки — різні за формою, структурою, кольором, строками цвітіння. Майстриня дуже любить із пелюсток звичайних квітів «виводити», створювати новий сорт незвичайних, казкових. Пані Галина каже, що для роботи бере рослини з саду, поля, лугу, квітника. Потрібно ретельно слідкувати за процесом висушування, надання елементам певної форми. За час роботи вона зробила для себе висновки про певні рослини, квіти і їх «поведінку» в процесі використання. Тлом для картин слугує рисове полотно. Елементи композиції прикріплюються клеєм. Готові роботи лакуються. У Колодяжненському літературно-меморіальному музеї-садибі Лесі Українки відбулася презентація робіт Галини Боратинець, яка ось уже тридцять років вчителює у місцевій загальноосвітній школі і пише вірші. Добрі слова про творчість художниці-аматорки висловили її донька — поетеса і композитор Людмила Сичук, заслужений артист України Петро Комарук, настоятель сільської церкви святого Миколая отець Іван та інші. Старшокласниця колодяжненської школи Катерина Чишук декламувала вірш «Село, маленька батьківщина», який належить перу Галини Боратинець. На презентацію також завітали студенти біологічного факультету Волинського державного університету. — Вважаю себе початківцем у цій справі, ще перебуваю в пошуку, — мовить Галина Боратинець. — Маю творчі задуми щодо дизайну рамок, фактури тла. Виношую думки, щоб поєднати елементи флоризму з технікою «терра». Але це не є самоціллю. Насолоду і, задоволення від праці я отримую, коли до мене усміхаються із полотна квіти.
