Світлішає на душі, коли читаєш такі листи-подяки, які свідчать, що все-таки в нас багато благородних людей, таких, як брати Олег і Микола Павлюки, які нині проживають у Луцьку...
Світлішає на душі, коли читаєш такі листи-подяки, які свідчать, що все-таки в нас багато благородних людей, таких, як брати Олег і Микола Павлюки, які нині проживають у Луцьку.
Педагоги-пенсіонери з 40-річним стажем Всеволод і Євгенія Соловйови з села Тростянець Ківерцівського району, які їх у свій час навчали, якраз підкреслюють, що допомагають ці хлопці безкорисливо і охоче. Інвалід І групи Великої Вітчизняної війни Всеволод Никифорович аж просльозився, коли розмовляв по телефону з кореспондентом, згадуючи, як брати з дому привезли телевізор в госпіталь, де він перебував, як подбали, щоб він міг пересуватися біля хати та клопотатися біля пасіки... Євгенія Ананіївна: «Їхні батьки померли, то вони свою любов і піклування перенесли на інвалідів». Вітаючи з днем народження Олега (17 серпня) і Миколу (26 серпня), старенькі кажуть: «Учнів багато, а чуйних дітей мало». Заключні слова з листа: «Роди, Україно, побільше таких синів» — від душі.
