«У затінку зелених лап ялини, наче рій комариний. І мене, і маленьку жабку стараються вжалити. Комарі, то один, то другий, кусають її в спинку. А вона, о диво, не воює з нападниками! Лиш відвертається. Дивує така поведінка земноводної...
«У затінку зелених лап ялини, наче рій комариний. І мене, і маленьку жабку стараються вжалити. Комарі, то один, то другий, кусають її в спинку. А вона, о диво, не воює з нападниками! Лиш відвертається. Дивує така поведінка земноводної.
За мить усе зрозуміла. Вона чигає на екзотичних мушок, що повзають біля східців будинку. Мабуть, з ялини їх вітрець струсив. І, як тільки котрась злітає — підстрибує, чітко і точно довжелезним роздвоєним язичком захоплює здобич. Так ось чому ті жабки, невеличкі і розмальовані хвилястими рудими плямками, що в один з теплих вечорів облюбували собі підмурівок сільського магазину, всілися тоді шеренгою! Ніби чогось чекали. А нарахувала аж вісім кумедних створінь. Вони приготувались вечеряти. Комариків же кишіло!» — спостерігала за незвичним видовищем наша читачка із с. Суховоля Луцького району Галина Зелінська.
