Курси НБУ $ 39.59 € 42.26
«Сьогодні я люблю у тобі все-все. Особливо – мертву москальню під їхніми поржавілими бляшанками»

«Я хочу вивчати тебе і лікувати твої рани».

Фото з архіву Дарини Гребенко.

«Сьогодні я люблю у тобі все-все. Особливо – мертву москальню під їхніми поржавілими бляшанками»

Щемний допис про почуття до своєї України оприлюднила актриса Волинського академічного обласного українського драмтеатру імені Т. Г. Шевченка Дарина Гребенко

«Колись я казала, що покину тебе назавжди, адже ти робиш все неправильно. Колись я була впевнена, що не хочу іти твоїм шляхом, дихати твоїм повітрям, ділити з тобою радості і печалі. Мені не подобався твій шароварно-москальський плейлист, твої сповнені болю та соплів історії, твоє вічне ниюче «безталання» і благоговіння перед «заграницею»... Я і не усвідомлювала, що сама стала такою - дивилася за кордон, не помічаючи скарбу під ногами...», – поділилася на фейсбук-сторінці своїми емоціями й вболіваннями актриса волинського театру Дарина Гребенко.

Подаємо допис повністю:

«Мені було соромно за твою слабкість - соромно, що тебе грабували, ґвалтували, знецінювали, а ти... А що ти? Твій вибір лідерів, ідеалів, друзів, «братів»... Здавалося, це і є твоєю приреченістю. А я не хотіла віддавати тобі своє життя, бо ти, здавалося, не дала мені нічого... Твоя бідність при такому багатстві видавалася дурістю, яку не вилікуєш, а твої спроби струстити несправедливість та корупцію - нещирими, жалюгідними...

     Сьогодні ти стікаєш кров'ю, а я нізащо тебе не покину. Я зрозуміла це тоді, із першим прильотом ракет, хоча знала, мабуть, із народження... Моє місце - там, де ти. Так, я маю право ненавидіти тебе за те, що ти дозволила зробити з собою колись  - зробити із моїми предками, життя яких втрачено назавжди. І я не маю наміру за тебе вмирати, але я хочу жити для тебе. Я хочу вивчати тебе і лікувати твої рани, хочу допомогти тим, чим можу - моїм світлом, моєю працею і моїм мистецтвом.

 І я не маю наміру за тебе вмирати, але я хочу жити для тебе. Я хочу вивчати тебе і лікувати твої рани, хочу допомогти тим, чим можу - моїм світлом, моєю працею і моїм мистецтвом.

І знаєш, я хочу попросити пробачення, що не вірила у тебе раніше, що бачила лише понівечений бік - є й інший, божественно прекрасний...

Та знаєш, сьогодні я люблю у тобі все-все. Особливо - мертву москальню під їх поржавілими бляшанками.

Попри все, що було між нами, попри те, що іще не раз буде важко - кохаю тебе, Україно.

Читайте також: «Втрата часу через фальшиві причини фальшивої історії: погляд відомого Тімоті Снайдера»

Telegram Channel