ХТО Ж ВИНЕН, ЩО ТОРЧИНСЬКИЙ РИНОК СТАВ «СТИХІЙНИМ»?

Вісімнадцятого березня цього року під рубрикою «Думки наших читачів» було опубліковано листа « Торчинські підприємці потрапили під заборону». Жителі селища, які впродовж тривалого часу торгували на місцевому ринку (місце визначила влада), скаржились, що з ними рада не хоче укладати угоду на оренду землі, яка знаходиться під їхніми контейнерами та павільйонами. Досі такі угоди поновлювалися щорічно. Мовляв, ділянка уже виставлена на продаж. Підприємці дивувалися: платили податки, виконували умови оренди, то чому місцева влада не змогла навіть зробити відводу землі під ринок?


Олександр НАГОРНИЙ


І справді, чому тільки тепер спохопились, що ринок, який знаходиться під вікнами селищної ради, вважається стихійним, досі не узаконений? Причину слід шукати в нехтуванні законів владою і, на жаль, самими підприємцями, що характерно для нашого суспільства.
Уже після публікації листа на черговій сесії селищної ради депутати знову обговорювали звернення підприємців з проханням дозволити кожному укладати договори на оренду кількох квадратних метрів під своїм контейнером. Хоча ще на початку року з ініціативи селищного голови Юрія Кревського відбулася зустріч торчинських підприємців з представниками майже усіх контролюючих служб, районними чиновниками, на якій дійшли висновку: були серйозні порушення земельного законодавства, але так далі продовжуватися не може, треба ринок узаконювати. Але люди все ще наївно сподівалися на дозвіл: якщо раніше закон порушувався, то чому так раптом на них напосілись у той час, як уряд нібито захищає інтереси дрібного бізнесу?
На сесії один з найстаріших депутатів селищної ради Костянтин Климович нагадав, що тоді, коли йшлося про впорядкування торгівлі в селищі, пропонувалося прийняти рішення про відведення земельної ділянки під ринок у певному місці, яке належало благоустроїти. Однак це нікому не сподобалося і тодішня влада милостиво вказала на клаптик землі біля дороги, який, як вважалося, знаходиться під зеленими насадженнями. Спочатку ставили намети, а згодом потроху фінансово зміцніли і «окопались» в різностильних «бутиках». Мали патенти на право торгівлі, сплачували якісь копійки за землю згідно з щорічними договорами з селищною радою.
Кажуть, що в останні роки земельні інспектори декому вказували своїми приписами на порушення, необхідність оформлення відведення земельних ділянок, штрафували. Але такі формальні потуги не справляли належного враження як на підприємців, так і на селищну владу. Ніхто з попередніх голів ради не хотів сваритися із досить самостійними «зубастими» підприємцями. При бажанні і влада, і торговельники могли б проконсультуватися не лише зі спеціалістами, а й з юристами, до чого це призведе. Але спрацьовувало правило: якось воно буде. Очевидно, давно потрібно було створювати якийсь кооператив, розробляти проект землеустрою і загалом облагоджувати територію на сучасний лад. Цього не сталося.
У січні цього року державний інспектор управління з контролю за використанням та охороною земель в області Володимир Боярчук надіслав клопотання в селищну раду із зазначенням незаконності однієї угоди з підприємцем, бо «вказані землі належать до земель державного резервного фонду і їх надання здійснюється в порядку відведення». Наче це неабияка новина... Але змінилося законодавство в іншому ракурсі. Доповнення до статті 124 Земельного кодексу України, Закон України про бюджет на 2008 рік вимагають передачу земельних ділянок в оренду чи на продаж тільки після проведення аукціону.
Ось чому на черговій сесії Юрій Кревський вкотре пояснював, що яке б рішення з дозволом на оренду землі підприємцям не прийняли депутати, він його все одно не підпише, оскільки йому припишуть корупційні дії. Підприємці в свою чергу повторювали, що інше рішення їх «закопає» (до речі, проголосували за дозвіл лише кілька депутатів).
У принципі для більшості торчинських підприємців (є й луцькі), мабуть, не будуть надто обтяжливими витрати для створення кооперативу, узаконення ділянок і участі в аукціоні. Гірше те, що ніхто не гарантує, що саме торчинський кооператив виграє аукціон, а не товстосум, наприклад, з Луцька, який потім диктуватиме свої умови торговельникам. Адже ніяких пільг чи переваг підприємці не мають, хоча самі облаштовували свій «стихійний» ринок. А справа набрала широкого розголосу.
Селищний голова Юрій Кревський каже, що всіляко сприятиме своїм односельчанам у процедурі відведення земельної ділянки, встановленню мінімальної ціни відводу, як і тому, щоб протягом якогось часу, доки триватиме організаційний процес, не допускати насильства стосовно майна підприємців. Однак цьому не вірять, знають, як буває насправді. У Луцьку, було, пускали в хід техніку для знесення торгових споруд.
Підприємці збираються звертатися у Верховну Раду, до Юлії Тимошенко. Але ж конкурентні засади про продаж чи передачу в оренду земельних ділянок державної та комунальної власності якраз і спрямовані на благо громади, утвердження справедливості. І уряд не винен, що втрачено час. Шкода, що до таких елементарних речей стосовно земельного законодавства законодавці чомусь додумались лише на сімнадцятому році незалежності. І ось після захоплення найбільш цінних приміських земель олігархами і їх обслугою, нарешті, запровадили аукціон і для сільських ринків. Тож підприємцям належить добре помізкувати...