«Сьогодні повернули ложки, а завтра – Україну»: бійці відшукали на позиціях росіян вкрадене срібло і віддали власникам

Військові 60-ї окремої піхотної Інгулецької бригади в лісах неподалік Києва в російських бліндажах знайшли родинні срібні ложечки. Імовірно, російські солдати  так тікали з позицій, що загубили частину здобичі, накраденої в домівках мирних українців, йдеться в ТСН. 

Здвижівку, що за 38 кілометрів південно-західніше від столиці, російські війська зайняли 25 лютого і тут був найбільший окупаційний штаб на Київщині -  до 10 тисяч осіб. Вони розташувалися всюди - бліндажі у лісі,  вздовж лісу. Тож після звільнення територію ретельно обстежували сапери. Саме під час обстеження російських позицій бійці ЗСУ Олег та Василь натрапили на неочікувану знахідку. «Ложка була запхана, одна стояла так, я її відкопав, на ній написано – «утро». Олег каже, що шукай ще, має ще щось бути, я знайшов «день». Ми думали, що вечір буде. Але вечора не було», - розповідає Василь. 

Дві дитячі срібні ложечки, які, зазвичай, дарують на перший зуб чи хрещення дітей. А ще на ложках вигравірувано імена дітей - Даша та Єгор. Вага. Зріст. І найголовніше день, місяць та рік народження.  «Ми зрозуміли,  що ми можемо знайти власників», - кажуть бійці.

Завдяки повним даним на пошуки власників ложок - пішло кілька днів. Василь та Олег поїхали до Києва. Кажуть, на передовій так не хвилювалися. «Мандраж якийсь такий мав уночі, що і погано спалося», - розповідають вони.  

«Я собі передбачала, що ті ложечки будуть у сім'ї, потім переходитимуть, а тепер ці ложки ще з такою історією, тепер взагалі безцінно», - додає бабуся. 

Двері воїнам відчинила бабуся власників ложок - Людмила Спиридонова, яка і дарувала онукам прибори. Її онуки Даша та Єгор разом з батьками у селі Луб’янка - за 13  кілометрів  від Здвижівки, де на позиціях російських солдатів і знайшли ложки. Їхнє село теж було під окупацією, виїхати змогли лише за три тижні. «Там колона виїжджала з білими прапорами. Син вийшов на вулицю, побачив  колону і зрозумів, що зараз саме такий момент, коли можна ризикнути. Спробувати, тому що вже їжі не було практично, ні світла, ні газу, нічого. Вони в льоху фактично сиділи, вони навіть не на своїй машині, бо пошкоджені були ворота танками і не можна було виїхати. Вони виїхали на чужій машині із сусідами, там ризикували вони дуже», - розповідає жінка.  

Будинок окупанти пограбували вже після втечі родини. Пані Людмила каже, винесли і значно дорожчі речі, але саме родинних ложок було найбільше шкода. «Я собі передбачала, що ті ложечки будуть у сім'ї, потім переходитимуть, а тепер ці ложки ще з такою історією, тепер взагалі безцінно», - додає бабуся. 

Її онуки разом з мамою нині у Польщі. Діти дуже тяжко пережили окупацію і про знайдені пам’ятні ложечки дорослі вирішили їм поки не говорити. 

Бабуся власників ложок постійно дякує і обіймає бійців. Вони добре її розуміють. У Олега четверо дітей - два його сини, як і батько пішли на  фронт добровольцями. У Василя - двоє. «Сьогодні ложки вам повернули, а завтра – Україну», - каже Василь.