ПРОФТЕХОСВІТА: КАДРИ ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА ЧИ ДЛЯ ЗВІТУ?

У Старій Вижівці є професійний ліцей. Уньому, зрозуміло, стара техніка, а придбати новішу нема за що. Хоч і мають підсобне господарство, та земля вродила у 2005 році по 7,8 центнера зернових з гектара. То вже у 2006 році вирішили нічого не сіяти і не займатися марним витрачанням державних грошей на так зване виробництво сільгосппродукції. То, можливо, на щось інше треба переходити і вчитися заробляти гроші для училища?


Анастасія ФІЛАТЕНКО

2. УЧИЛИЩА ГОТУЮТЬ БЕЗРОБІТНИХ
Не хотілося б сказати, що в усьому винне керівництво закладів профтехосвіти, де так господарюють. Як зазначив заступник голови облдержадміністрації Святослав Кравчук, держава, окрім коштів на заробітну плату працівникам профтехосвіти, оплату комунальних послуг та виплату стипендій учням, грошей на зміцнення матеріально-технічної бази не виділяє. І нині немає можливості цим навчальним закладам купити сучасну техніку, на якій би вчилася молода людина, а училище справді випускало висококваліфікованих спеціалістів.
Працедавці хочуть отримати хорошого фахівця, який би приносив їм дохід, і при тому не витратити на його підготовку й копійки. І в результаті, як каже Святослав Кравчук, профтехучилища перейшли на підготовку спеціалістів, навчання яких не потребує значних витрат на матеріально-технічну базу. Ось у цьому сьогоднішня проблема цих закладів. Бо ж мало навчити молоду людину теоретично. Треба, щоб вона набула практичних навиків. І тут без участі, допомоги підприємств різних рівнів не обійтися.
А вони тим часом шукають полегшений варіант — відраховують кошти у центр зайнятості й просять або направити до них спеціалістів, які там стоять на обліку, або перенавчити їх у тих же профтехучилищах. І як розповіла директор центру зайнятості Раїса Кучмук, підприємства більш охоче беруть перенавчених за три місяці фахівців, ніж випускників профтехучилищ. Чому це так — певно, треба задуматись керівництву цих навчальних закладів.
Обласний центр зайнятості звернувся з пропозицією до керівників галузі профтехосвіти запрошувати на випускні екзамени роботодавців. Задум був такий — нехай вони особисто почують молодих людей, познайомляться з ними, а може й відберуть для подальшого працевлаштування. Подібне роблять уже три роки. Але не забулося Раїсі Кучмук те, як реагували на її пропозицію окремі директори училищ. Мовляв, навіщо це потрібно.
Нині у центрі вдалися до так званих економічних екскурсій. Центр домовляється з керівниками підприємств, щоб у його цехах побували учні шкіл, а висококваліфіковані спеціалісти докладно розповіли про виробництво. Побачивши все на власні очі, можливо, згодом захочуть випускники здобути ту чи іншу професію у тих же профтехучилищах. На жаль, як сказала директор центру зайнятості часом доводиться вислуховувати нарікання від шкільних педагогів, що це, мовляв, для них зайвий клопіт. Звичайно, краще похвалитися високим відсотком вступу випускників у вищі навчальні заклади (державні, а частіше приватні), ніж тим, що їхні колишні учні набувають потрібних робітничих професій.
Зрозуміло, що центри зайнятості як у Луцьку, так і в районах співпрацюють з профтехучилищами. Але сьогодні вони хотіли б, аби керівники училищ більше цікавились потребами ринку праці і готували саме таких фахівців, які не лишаться без роботи. Тут обізнані з тим, які професії і яка кількість фахівців потрібна сьогодні в області і за її межами. Адже звертаються за допомогою працедавці з різних міст України.
Хоч Луцький автомобільний завод послуговується випускниками профтехучилищ, направленими на роботу центром зайнятості, тут вирішили створити свій навчальний центр. Використовують наявну на підприємстві техніку і навчають людей тих спеціальностей, які вкрай потрібні. Його керівники впевнені, що це чи не найкращий шлях. А заступник начальника управління освіти і науки облдержадміністрації Георгій Грушка вважає, що туди варто брати найперш випускників профтехучилищ з тими невисокими розрядами, які їм присвоюють, і довчати цих молодих людей на заводському обладнанні до вищих розрядів. Поки що це лише побажання.
Взагалі ж в управлінні освіти і науки довелося почути немало цікавих думок, пропозицій як поліпшити діяльність закладів проф техосвіти. Може, варто було б усі ці добрі ідеї та в училища скерувати? Треба знаходити дорогу і до відповідного департаменту в Міністерстві освіти і науки, добиватися запровадження нових спеціальностей, виділення, бодай на перший час, під них коштів, а, може, й запровадження певних пільг. І в той же час — рішуче відмовлятися від підготовки тих фахівців, що вже не користуються попитом на ринку праці.
— У нас є уже немало багатих людей, які платили б за озеленення, догляд за їх садибами, деревами, вирощування квітів та інше. До речі, квіти везуть на Волинь з усіх-усюд, от тільки на Волині їх не вирощують. Де сьогодні можна знайти таких фахівців, — роздумує заступник голови облдержадміністрації Святослав Кравчук, який переконаний, що профтехосвіта нашого краю вимагає підготовки конкретної Регіональної програми.
Великі надії покладають на утворення шести центрів професійно-технічної освіти. Тут має бути впроваджено інноваційні технології, їх треба оснастити новою технікою, устаткуванням. Кошти на це має виділяти держава, хоча ніхто не знімає відповідальності з відповідних структур на місцях.
Якщо обласне управління освіти і науки, відверто кажучи, не дуже вітає ті училища, що перейшли під крило Луцького технічного університету (а це колишнє Луцьке ПТУ № 10 та Любешівське ПТУ), Національний університет харчових технологій (колишнє ВПУ № 6), то Святослав Кравчук подібне всіляко підтримує, бо це — на користь учням і їх батькам. Колишнє Луцьке ПТУ № 10, як розповів його директор Святослав Козачук, щороку відкриває нові, потрібні на ринку праці, професії. Вигідно і тим, хто працюватиме після його закінчення, наприклад, ремонтуючи автомобілі, побутову техніку, займатиметься квітковим дизайном, і всім нам, хто користуватиметься цими послугами. Ще навчаючись в училищі, учень знає — якщо в нього будуть випускні оцінки лише відмінні і хороші, то він матиме право за рекомендацією вступати на пільгових умовах (за співбесідою) до Луцького національного технічного університету на відповідні факультети. А тепер тут ще й діє коледж університету — після його успішного закінчення частина випускників стане студентами цього вищого навчального закладу і вчитиметься вже скорочений термін. Це стосується і колишніх Любешівського ПТУ, Луцького ВПУ № 6.
* * *
Поки матеріал готувався до друку, у Луцьку зроблено добрий почин — на сесії міської ради розглянуто і затверджено програму підготовки кваліфікованих кадрів на 2008-2012 роки. На її виконання планується витратити понад шість мільйонів гривень.