Про це йдеться у подкасті та матеріалі «Української правди», яка реконструювала події 24 лютого 2022 року — першого дня повномасштабного вторгнення РФ.

Для цього журналісти УП поспілкувалися з:

• міністром оборони України Олексієм Резніковим;
• тодішнім міністром розвитку громад і територій Олексієм Чернишовим (нині голова НАК Нафтогаз);
• тодішнім міністром інфраструктури Олександром Кубраковим (нині віцепрем'єр-міністр з відновлення України — міністр розвитку громад, територій та інфраструктури);
• спікером Верховної Ради Русланом Стефанчуком;
• народним депутатом, лідером Європейської солідарності Петром Порошенком.

Також у матеріал включено спогади президента України Володимира Зеленського, голови ОП Андрія Єрмака, народного депутата від фракції Голос Сергія Рахманіна з більш ранніх інтерв'ю.

NV зібрав найцікавіші факти, що стали відомі з цього матеріалу.

За перші дві доби вторгнення в Києві роздали понад 20 тисяч автоматів Калашникова.

1. «Сфокусований, як завжди»: як командував військами Залужний. Міністр оборони України Олексій Резніков розповів, що вранці 24 лютого він мав би організувати поїздку на Донбас для міністрів закордонних справ Латвії, Литви та Естонії. Вони прилетіли в Київ напередодні і о 8:00 мали вилетіти з Жулян на схід України. Однак після 4-ї ранку Резніков отримав дзвінок про вторгнення від головнокомандувача ЗСУ. «Беру трубку, бачу, що Залужний. Слухаю. Він каже: «Олексій Юрійович, вони напали», — згадує Резніков.

Він негайно вирушив у Міноборони де, за його словами, о 5-й ранку всі були у повній бойовій готовності - від озброєних та вдягнених в бронежилети чергових, які вже почали облаштовувати бойові позиції, до самого Залужного. «Приймалися доповіді відповідних командирів із різних напрямків: що відбувається, де, на якому напрямку. Приймаючи доповіді, давали реакцію відповідну. Доповідають: «То-то і то-то відбувається, ми робимо то-то». Окей. Якщо Залужний бачив, що, наприклад, потрібна підтримка арти, йде колона, він набирає того, хто відповідає за арту. Каже: «Можеш нанести ураження?». «Так, скомунікуй». Йшло реальне живе керування військами. Через усі засоби: от всі види телефонів, які вам відомі. В нас є спецзв’язок наш, військовий, є телефони захищені, а є просто звичайні месенджери, які вам всі відомі - вони всі були використані», — розповів міністр. За його словами, Валерій Залужний «був сфокусований і зібраний завжди, відколи я з ним познайомився». «Тому він таким і залишався. Для нього нічого не змінилося. Він готувався все життя до цього нападу, і от цей момент настав. Залужний просто робив свою справу. І це дає завжди таку впевненість», — згадав Резніков, додавши єдиний факт: що «багато матюків, звісно, було включено в команди». «Коли йшла команда «Стріляй!», то вона звучала трохи іншими словами», — сказав він.

2. Нардеп-«хайпожер», через якого довелося перенести термінове засідання Ради. Коли вранці 24 лютого народні депутати в партійних чатах почали домовлятись про проведення засідання парламенту, щоб запровадити воєнний стан та оголосили мобілізацію в Україні, то з міркувань безпеки вони вирішили спочатку вирішили зібратися не в сесійній залі, а в приміщенні під скульптурою Батьківщини-Матері. Однак коли частина депутатів вже почала з'їжджатися туди, ці плани довелося змінити, розповів спікер Руслан Стефанчук. «Приїхали лідери фракцій та груп. І один з великих «хайпожерів» почав включатися на відео, що от я йду туди, у нас засідання буде в Батьківщині-Матері. Ми оце все побачили і вирішили, що ні, все ж будемо збиратись у Верховній Раді на Грушевського, 5», — пригадує Стефанчук. Тож засідання традиційно відбулося під куполом парламенту. Воно тривало близько 10 хвилин, Стефанчук не став його закривати формально — таке рішення мало забезпечити парламенту юридичну можливість працювати будь-де і за будь-якого розвитку подій, навіть якби Київ був оточений. «Я вас дуже прошу, за необхідності ми маємо бути готові негайно зібратися у визначеному місці у визначений час і працювати задля української держави. Хто поїхав — той зрадник. Шановні колеги! Слава Україні!» — завершив Стефанчук засідання, відповідо до його стенограми, яку отримала УП.

3.Депутати ОПЗЖ в Раді були приголомшені вторгненням. Про цей факт УП зібрала декілька свідчень. «Я їх не помічав. Тихше води, нижче трави! Голови не підняли, не квакнули, не кукурікнули», — згадує Петро Порошенко. Стефанчук теж пригадує, що того дня проросійські депутати виглядали, м’яко кажучи, шокованими: «Мені складно оцінювати їхній внутрішній стан, але вони прийшли, вони голосували «за», і мені здається, що в них теж був шок від того, що щось відбувається. Я б у той день не хотів опинитись на їхньому місці». Народний депутат від фракції Голос Сергій Рахманін, в інтерв'ю УП окремо акцентував на тому, як розпачливо виглядали голова фракції ОПЗЖ Юрій Бойко, який ще 3 роки тому їздив у Москву на зустрічі з Путіним, та його соратник Нестор Шуфрич: «На їхніх обличчях я бачив таку гамму почуттів, яку точно важко було зіграти. Ті емоції, які були на обличчях Бойка і Шуфрича наприкінці лютого — це була розгубленість, а на обличчі Шуфрича — щось близьке до розпачу».

Зрештою депутати проросійської ОПЗЖ були серед тих 300 депутатів, які 24 лютого терміново підтримали указ Зеленського про запровадження воєнного стану.

4. Джонсону на WhatsApp: скільки міжнародних дзвінків Зеленський зробив у першу добу вторгнення. За даними УП, за один лише день 24 лютого Володимир Зеленський мав вісім офіційних телефонних розмов зі світовими лідерами на найвищому рівні, зокрема з:

• президентом США Джо Байденом,
• канцлером Німеччини Олафом Шольцом,
• прем'єром Великої Британії Борисом Джонсоном,
• австрійським канцлером Карлом Негаммером,
• президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом,
• шведським прем'єром Магдаленою Андерссон,
• президентом Європейської ради Шарлем Мішелем,
• французьким президентом Еммануелем Макроном.

Крім того, ще декілька розмов відбулися неофіційними каналами, коли президент «просто на WhatsApp набирав світових лідерів, минаючи будь-які служби та протоколи». Так, близько 7-ї ранку 24 лютого Зеленський зі свого кабінету напряму набрав Бориса Джонсона, щоб попросити про допомогу. Він також телефонував президентам Польщі Анджею Дуді та Литви Ґітанасу Науседі. «В мирний час на організацію кожної такої розмови йшли тижні, а то й місяці складних дипломатичних перемовин», — нагадує УП.

5. На першій нараді з регіонами під керівництвом Данілова з Херсона не включився ніхто. Коли після завершення засідання Ради парламентська делегація з керівників і представників фракцій прийшла на Банкову, там саме тривала перша селекторна нарада з регіонами під керівництвом секретаря РНБО Олексія Данілова. Той «намагався добитися якоїсь інформації з Херсона, бо ніхто з місцевої ОДА чи силових органів не підключався на селектор». «Тоді ніхто не знав, що майже всі силовики втекли з міста ще напередодні, а місцеві СБУшники злили росіянам плани оборони. Тому скільки б Данілов не матюкав в бога душу порожнє віконечко «Херсон», там ніхто не з’являвся», — пише УП.

Водночас коли в ситуативній кімнаті з’явився Зеленський, «він не виглядав розгубленим», віддав належне президенту Сергій Рахманін, учасник наради.

6. Місяць «каруселей навколо Києва»: як Стефанчук і Зеленський уникали одне одного. Спікер розповів, що вже у перший день вторгнення було домовлено, щоб вони не перетиналися в одному місці, щоб унеможливити знищення одразу двох керівників країни — оскільки «посада голови Верховної Ради перебуває в підпорядкуванні і замінності з посадою президента». Від імені парламенту з Зеленським мав комунікувати Давид Арахамія, а Стефанчук тримав зв’язок з ним. «Так у нас почався місяць, як ми називаємо, „каруселей навколо Києва«: постійно переміщались, ночували щоразу в інших людей, але залишались біля Києва, щоб у разі чого могти одразу бути тут», — розповів він. Однак був випадок, коли спікер порушив це правило: коли в перші дні отримав від Зеленського наказ виїхати у Хмельницький. Стефанчук навідріз відмовився: «Ми приїхали на Банкову, мали досить тривалу розмову з президентом. Вже коли розходились, то знов піднялось питання, що я маю їхати з Києва. І я президенту уже фактично один-на-один сказав: «Я під час воєнного стану готовий виконати будь-яке твоє рішення, але окрім цього», — розповів він.

7. Запасний «бункер» Резнікова мав би бути в Гостомелі. Олексій Резніков розповів, що якби він діяв за протоколом безпеки, то мав би разом із керівництвом Міноборони їхати в Гостомель у запасний командний пункт [ЗКП] Міноборони. «ЗКП, який був закріплений за моїм персоналом, знаходився, будете сміятися, в Гостомелі, в захищеному місці, яке першим же потрапило в засідку. Теоретично, якби ми туди перемістилися хоча б за день-два, то в мене половина міністерства була б там. Майже в полоні, — розповів міністр. — Тому ми просто розпорошилися по різних будівлях, які належать Міністерству оборони. Слава Богу, їх вистачає в Києві. Фінансистів я взагалі скомандував вивезти за межі Києва, щоб вони були в більш-менш безпечному місці і могли працювати».

8. Потяг в нікуди: як евакуювали частину Кабміну. 24 лютого було вирішено, що частина Кабміну залишається в Києві, а друга, зберігаючи кворум — тобто 12 міністрів, — могла б продовжувати ухвалювати рішення, знаходячись в безпечній точці на заході України. Ця частина міністрів, «яка все одно в Києві не мала що робити», змогла б провести будь-яке рішення уряду, якщо щось станеться з іншою половиною Кабміну або «київська» частина уряду буде поза зв’язком, пояснив Резніков. «А навколо ж війна, безлад. Я обдзвонив ледь не все керівництво Укрзалізниці, поки ми тих два поїзди зібрали з того, що було. Ніяких розкошів — але люди були раді і тому» , — розповів про евакуацію «виїзної» частини Кабміну тодішній міністр розвитку громад і територій Олексій Чернишов. За його словами, міністрів вивозив «абсолютно звичайний поїзд». «Він був скомплектований з якихось резервів чи наявних потужностей, які були. Ніяких він не мав ознак, навіть вагони подекуди були різні. Він не був навіть повністю заповнений. В дорозі ми були довше, ніж я очікував. Бо поїзд був не регулярний, і в той день було не без збоїв. Тому їхали ми годин 20», — пояснив він. Місце призначення — Івано-Франківська область — не було відоме навіть членам Кабміну та решті vip-пасажирів потяга, його маршрут прокладали на ходу. «Дехто, в тому числі міністри, здивувались, куди саме ми приїхали», — з посмішкою згадує Олексій Чернишов.

9. Києво-Печерська лавра в день вторгнення повністю спорожніла. Про це заявив Петро Порошенко, згадуючи, як поруч з його офісом «в певній точці стояли два крупнокаліберних кулемети на висоті, щоб вести бойове спостереження». «Насправді цією точкою була дзвіниця Києво-Печерської Лаври, яка розташована через дорогу від партійного офісу Порошенка. Як розповідає колишній президент, вони намагались знайти монахів Лаври, щоб з ними умовитись, але нікого не відшукали — святиня була абсолютно порожня», — пише УП.

10. За перші дві доби вторгнення в Києві роздали понад 20 тисяч автоматів Калашникова. Цю цифру озвучив Резніков. «Я дуже точно пам’ятаю, що мені сказали, що величезні черги в воєнкомати, центри комплектації за зброєю. Що люди почали записуватися в ТрО, не вистачає автоматів. Я тоді даю команду везти автомати», — згадує міністр. Він визнав, що більшість стихійних блокпостів у Києві спочатку були неконтрольовані - на одному з них якось навіть затримали «обличчям в асфальт» міністра енергетики Германа Галущенка.

«Блокпости були на кожній вулиці: зліва, справа квартал, хто де що хоче. І в тому числі - з застосуванням зброї. Тому люди були напружені, люди були перелякані. Все могло бути. І дружній вогонь теж. Потім поступово привели це в порядок. Паролі, перепустки, обов’язкове чергування представника Нацполу, Нацгвардії на блокпостах. Вони — старші, плюс військові, плюс ТрО вже там запрацювало», — розповів міністр оборони.