Їдучи цими днями тролейбусом № 8, помітила, що жінці, яка сиділа біля вікна, раптом стало зле. Я запропонувала їй таблетку нітрогліцерину, а вона мені – помінятися з нею місцем...
Їдучи цими днями тролейбусом № 8, помітила, що жінці, яка сиділа біля вікна, раптом стало зле. Я запропонувала їй таблетку нітрогліцерину, а вона мені – помінятися з нею місцем.
За кілька хвилин я зрозуміла причини її поганого самопочуття: сонце пекло в голову через вікно немилосердно, а сховатись було нікуди. Травень, який видався дощовим і похмурим, якось пом’якшував цю проблему. А з настанням літніх спекотних днів тролейбуси, у яких і так зручностей небагато, перетворилися у справжні душогубки. До речі, те ж стосується і значної частини маршруток, де за проїзд справно платять усі пасажири. Либонь, треба просто любити людей, а не лише бачити в них суб’єктів платежів.
