«Ще з далекого дитинства ніби якась невидима ниточка чарівника почала зближувати мене із пресою. Пам’ятаю, як десь на початку 60-х років минулого століття, я ще й школяркою не була, відбулася перша зустріч...
«Ще з далекого дитинства ніби якась невидима ниточка чарівника почала зближувати мене із пресою. Пам’ятаю, як десь на початку 60-х років минулого століття, я ще й школяркою не була, відбулася перша зустріч.
Якось надвечір у вулицю зайшов молодий і симпатичний чоловік із розкішною чорною чуприною, розумним і привітним поглядом та заклопотаним виразом обличчя. Про щось розмовляв із мамою і записував у блокнот. Потім мама пояснила, що це був Полікарп Шафета. Може, він і був тим чарівником? Адже і я нині причетна якоюсь мірою до газети «Волинь», котру вів по житті Полікарп Шафета, а сьогодні ця естафета у надійних руках шанованого читачами Степана Сачука. У святковий букет привітань додаю свою скромну гілочку щирих зичень журналістам: Жаринки слова — на перо. У гостроті свій зір тримати, «Родзинкам» шпальти надавати, На вістрі всіх подій бувати, Антрактів читачів не знати. Легких доріг, щоб на Добро. І втома хай здається медом. Сил наберетесь — і вперед! Тернисто-злобний перемет? А Дух снаги торує злет — Медійників незгасне кредо!». Ось такий акровірш дарує всім журналістам з нагоди професійного свята наша постійна дописувачка Галина Зелінська із с. Суховоля Луцького району.
