«Йду вуличкою. Милуюся квітами, співом птахів, вишуканими прикрасами поважних ялин — молодими зеленими шишками в пацьорках-блискітках живиці...
«Йду вуличкою. Милуюся квітами, співом птахів, вишуканими прикрасами поважних ялин — молодими зеленими шишками в пацьорках-блискітках живиці.
Зір мимоволі виловлює у траві обабіч заасфальтованої доріжки поруділі листочки. «Так рано?» — промайнула думка. Підходжу ближче. Овва! Та це ж боровички! Більші та менші. Ніби забігли у вуличку і хочуть запитати: «А хто-хто тут живе?» А один пузатенький аж перехнябився картузом на асфальтівку від цікавості. Так і хочеться мовити у відповідь: «Заходьте, заходьте! Рада побачити вас на… сковорідці!» Звідкіля вони потрапили в мій сад? Адже їх батьківщина — поліські ліси. Може, колись паливо завозили у двір, то й спори посіялися з шин автомобіля?» — поділилася своїми спостереженнями наша постійна читачка Галина Зелінська із с. Суховоля Луцького району.
