На противагу російському шпигунству в Україні батько Хмель створив власну контррозвідку
У XVII столітті розвідників з Московії в Україні було дуже багато. Російські агенти особливо активізувались напередодні визвольної війни 1648—1654 років. Щоб оборонити від недругів свою державу, гетьман Богдан Хмельницький створив розгалужену ефективну таємну службу. Московських шпигунів засилали в Україну переважно в складі посольств. Під час перебування росіян у Переяславі й Чигирині розвідувальну місію покладали на піддячих Портомоїнова й Ключарева, котрі входили до складу посольства Бутурліна. Усім російським місіям, які їхали в Україну на шпигунський промисел, давали інструкції, що гласили “про всякие тамошние вести разведывать и записывать подлинно”, “... у гетмана однолично им праведывати подлинно, чтоб государю про всё было ведомо”, “записку беречь у себя накрепко”, “разведывать в тайне”, “разведывать всякими мерами, а чтобы было не знатно”. Будь-яку інформацію перевіряли декілька разів. Відомості, почуті з вуст самого гетьмана, також потрібно було уточнити “у писарей и у иных знатных людей”. Агентурне ремесло росіяни поставили на професійну основу. Царські шпигуни, або, як їх називали у ХVII столітті, конфіденти, проявляли чудеса кмітливості й винахідливості. Особливо великого успіху в шпигунському ремеслі досяг піддячий Портомоїнов — професійний розвідник, замаскований під дипломата. Гетьман Виговський “вичислив” досвідченого шпигуна й розпорядився, щоб його арештували. Однак хитрий росіянин зумів відкупитися за високу винагороду і стражники допомогли йому втекти. Прислужувалися російським шпигунам і наші співвітчизники: лубенський бурмістр П.Котляр, прилуцький полковник Л.Горленко й ніжинський протопіп Адамович, котрі за соболині хутра або іншу милостиню царя вивідували для Москви державні таємниці. Побачивши безсоромне шпигунство росіян, Богдан Хмельницький у рекордно короткий термін створив службу безпеки. Як стверджували очевидці, за рівнем підготовки і якості роботи козацька таємна служба посідала досить високе місце серед європейських “контррозвідок” того часу. На початку визвольної війни 1648 р. “СБУ” очолював надвірний писар Черник. Пізніше — Іван Кучевий-Міньковський і Лаврін Капуста. Керував контррозвідкою української держави особисто гетьман Хмельницький. Говорили, що він любив повторювати: “Якби моя сорочка довідалася про те, що я задумав, я б скинув її з плечей і жбурнув у вогонь”. Був у батька Хмеля і свій “Штірліц” — внесений у Посольський наказ у Москві козацький розвідник лікар Лук’ян Григорович (в Росії його називали Лук’ян Литвин). Агент, “завербований” росіянами, передавав їм “секрети”, які готували для московських “спецслужб” Богдан Хмельницький і українська таємна служба. Подвійна гра давала змогу гетьманові убезпечити свою державу від російських шпигунів. Однак після смерті Хмельницького московські розвідники знову сунули в Україну... Леонід СТЕПАНЮК.
