2 вересня: яке сьогодні свято й що не можна робити

Цього дня (раніше дата припадала на 10 вересня) за новоюліанським календарем ми вшановуємо знайдення мощей ігумена і чудотворця Почаївського монастиря преподобного Іова, три громади єпархії святкують престольний празник.

Про це повідомляють на сайті Волинської єпархії ПЦУ.

У звʼязку з переходом ПЦУ на новоюліанський календар, за яким усі дати, що не залежать від Пасхи, переміщуються вперед на 13 днів, ушанування святого Іова тепер відзначатимемо 28 серпня. Але цього року (тільки цього, як виняток!) його звершуємо 2 вересня, бо на 28 серпня припадає двунадесяте свято – Успіння Пресвятої Богородиці (за старим стилем). Як повідомляє календарна комісія Православної церкви України, за новим стилем дні памʼяті, які є між 1 і 13 вересня, – за бажанням і потребою можна перенести на інші дні.

Преподобний Іов (Желізо), ігумен Почаївський, народився приблизно 1551 р. в с. Угорники на Покутті – сучасна Коломийщина – в сім'ї дрібних шляхтичів Івана й Агафії. При хрещенні отримав ім’я Іван. Визначально вплинуло на юнака високоморальне християнське життя в батьківському домі та досить раннє читання духовних книг. Із дитинства в нього сформувався нахил до подвижницького життя. Так, вже у десятирічному віці прийшов у Преображенський Угорницький монастир послушником, а в дванадцять літ прийняв чернецтво з іменем Іов.

Молодий монах стає аскетом, завжди перебуваючи в молитві, строго постячись та уподібнюючись праведному багатостраждальному Іову.

Згодом, проти своєї волі, але з волі ігумена, Іов удостоївся сану священника. Коли ж йому виповнилося тридцять (приблизно 1581 р.), приймає схиму, тобто стає монахом зі ще строгішими правилами, з ім’ям Йоан на честь Предтечі Господнього. Cаме так він називав себе до своєї кончини, однак більше запам’ятався з попереднім іменем.

Преподобний Іов посилив свою ревність до подвижництва і став відомим не лише на Галичині, а й по всій Україні-Русі, у Польщі. Дійшли чутки й до князя Костянтина Острозького, який саме збирав сили для зміцнення Православної церкви на наших землях. За великим його проханням 1584 р. з Угорницької обителі о. Іова переведено в Дубенський Хрестовоздвиженський монастир. Згодом дубенські ченці обрали його ігуменом і в цьому сані преподобний подвизався там близько двадцяти років.

Це був дуже важкий час для українського православ’я: поширювалася Берестейська унія. Преподобний Іов постійно знаходив для себе надійну опору в особі благовірного князя Костянтина, який навіть за межами своїх володінь оберігав православну віру. В Дубні Іов приділяв велику увагу розповсюдженню духовних книг: їх переписуванням займалося братство при монастирі.

На початку XVII ст. настає час, коли преподобний вирішив здійснити давній свій намір – усамітнитися. Прибувши до Почаївського монастиря як простий чернець, викопав невеличку печеру, у якій можна було б молитовно спасатися. Проте не усамітнення в тихому місці, а турботне життя судилося йому тут. Із пустельного монастиря він перетворив його у спільножитний.

Ченці, побачивши в преподобному великого подвижника, обрали його своїм ігуменом. Близько пів століття Іов Почаївський керував обителлю. Він зміцнив і згуртував братію та організував правдиве спільне життя. Посадив навколо великий сад, викопав два ставки та глибоку криницю. Преподобний також займався літературною діяльністю, перекладаючи твори святих отців та укладаючи повчання. Під час його ігуменства в монастирі запрацювала своя друкарня.

У 1649 р. на пожертви благочестивої родини Федора та Єви Домашевських зведено кам’яний собор Пресвятої Трійці.

Твердість характеру Іова поєднувалася зі смиренням і християнською любов’ю. Коли одного разу він застав чоловіка, що крав монастирську пшеницю, то лише нагадав йому про Заповіді й Божий Суд. Злодій, розкаявшись, упав до ніг святому. Він був людиною відомою в окрузі й боявся розголосу, але ігумен зберіг таємницю.

1628 р. отець настоятель брав участь у Помісному соборі в Києві, скликаному Митрополитом Київським, Галицьким та всієї Русі Іовом (Борецьким), на якому постановили твердо триматися православної віри.

Від багатоденних стоянь на молитві ноги в о. Іова покривалися виразками, сліди від яких залишаються на його мощах. Одного разу Досифей, учень святого, побачив, як надзвичайне світло дві години осявало печеру преподобного під час його молитви.

Незважаючи на таку подвижницьку та молитовну працю, Господь благословив Свого угодника столітнім життям. Чернець передбачив день своєї кончини: 28 жовтня / 10 листопада 1651 р., відслуживши Божественну літургію, подякувавши і попрощавшись із братією, мирно відійшов до Творця.

Через вісім літ Іов явився уві сні Митрополитові Київському Діонисієві (Балабану) і сказав, що Бог бажає «прославити його кістки». Того дня владика відправився у Почаївський монастир і тут довідався, що й інші люди бачили якесь сяйво над могилою преподобного. Він наказав негайно відкрити труну, в якій лежали мощі святого – нетлінні й благоухаючі. Тоді архієрей із честю переніс їх до храму.

Престольне свято цього дня відзначають дві громади в Луцьку (домова церква у Свято-Архангельському Замковому чоловічому монастирі та на бульв. Дружби народів, 16), у с. Човниця Ківерецького деканату (Луцький р-н).

Прикмети 2 вересня

= Низько пливуть хмари — до негоди.

= Захід має червоний колір — чекайте на швидкі морози.

= Сонячний день — до теплої осені.

Що сьогодні не можна робити

Наші предки вірили, що цього дня краще не скаржитися на долю, бо випадуть ще сильніші випробування. Також заборонено погано поводитися з тваринами, здійснювати необдумані великі покупки. Сни цього дня можуть бути дуже важкими, але вони покажуть, яка боротьба йде всередині вас.

Що можна робити сьогодні

Це ідеальний день, щоб зібратися всією родиною і почати копати картоплю, якщо ви цього ще не зробили. Крім цього, в минулому цього дня ходили в гості і приносили з собою страви з домашнім сиром.

Читайте також: «У Сарнах велика православна парафія перейшла з російської церкви в Українську».