«І від сорому не червоніє...» Щоразу виникає думка, коли дивлюся на ліану, що мала б бути... червоним огірком...
«І від сорому не червоніє...» Щоразу виникає думка, коли дивлюся на ліану, що мала б бути... червоним огірком.
Чотири роки тому мені надіслали з Луганщини цей «шедевр» овочівництва. Бульбочка, як повідомлялося, може зимувати в грунті, а ліана надасть ошатного вигляду будь-якій альтанці і великими жовтими квітами, і червоними огірками, котрі неперевершені за смаковими якостями. Чекаю чотири роки: коли ж, нарешті, зацвіте і заплодоносить цей огірок? І ліана, що листочками зовсім не нагадує огіркову рослину, не досягає й двох метрів, замість обіцяних десяти»,— поскаржилася наша постійна дописувачка Галина Зелінська із с. Суховоля Луцького району. Судячи з опису, дісталася їй екзотична тладіанта, плоди якої й справді нагадують огірок. Але екзот на те він і екзот, що потребує особливих умов. От і ведуча рубрики кілька років тому потерпіла повне фіаско при спробі виростити красиву, але не призвичаєну до нашого клімату ліану момордику, насіння якої привезла з Херсонщини. Щодо тладіанти, то для її цвітіння необхідний пухкий родючий грунт і сонячне освітлення. Тіні вона не переносить. Є ще один нюанс, який стримує городників зв’язуватися із тладіантою. Це особливість її запилення. У Південно-Східній Азії, звідки вона походить, рослина запилюється маленькою дикою бджілкою. У нас таких нема, тому, щоб отримати плоди, треба запилювати її штучно.
