Ще б жити і жити: сьогодні Ковельщина попрощалася із полеглим Героєм-земляком (Фото)

«631-й день війни. Ми прокидаємось уже стільки ж разів з думкою про те, коли  закінчиться це жахіття, коли ми повернемось до мирного життя. За це, на жаль,  щодня гинуть наші захисники і захисниці – найкращий  цвіт нашої нації. Ті, хто пішов боронити наші кордони, нашу країну, нашу свободу і незалежність, кожного з нас.

Сьогодні наша громада прощалась з Сергієм Клекоцюком. Усе його рідне Заріччя прийшло провести Героя в останню земну дорогу.

Тут він  народився, виріс, закінчив школу. Після навчання у Ковельському машинобудівному технікумі довгий час працював інженером на місцевому сільськогосподарському підприємстві. Їздив на заробітки, бо хотів, щоб у його найдорожчих  людей було усе необхідне.

Влітку цього року, отримавши повістку, пішов до війська. Відповідально і з віддачею виконував всі доручення командування.

Про це інформує Ковельська міська рада.

Недовго судилось йому бути на фронті. 5 листопада біля міста Красногорівка Донецької області Сергій загинув у бою. Йому було лише 44.

«Історія життя Сергія – це історія гідної людини, гідного громадянина нашої держави. Його загибель – це трагедія, пекуча рана для родини, яка ніколи не загоїться.  Це біль втрати батька, чоловіка, сина, брата. Це непоправна втрата для нашої громади та нашої країни. Щирі співчуття рідним і близьким», – сказав під час громадянської панахиди заступник міського голови Віктор Жигаревич.

Брати Сергія – Іван та Володимир теж зараз у війську. Але в цей день вони з родиною, приїхали попрощатись зі своїм Сергієм.

За словами Володимира, важко говорити, бо розуміння того, що більше ніколи не почуєш голос близької людини, доводить до божевілля.

– Сергій – воїн, який не побоявся захищати рідну землю, доньок, дружину, батьків. Він прекрасно розумів, що може загинути, ми спілкувались з ним про це. Але він пішов на фронт, щоб війна не дісталась його дому, громади, його Волині. Ми маємо пам’ятати мого брата та усіх воїнів, які віддали життя за Україну. Вони зробили усе, щоб пришвидшити Перемогу, щоб ми жили під мирним небом.

У селі всі один одного знають, спілкуються. Всі чекають наших воїнів з фронту, добрих новин від них.

Шкільна вчителька Сергія Людмила Марчук каже, що  звістка про загибель Сергія сколихнула усе село, була страшним ударом для кожного.

– Він був однокласником мого сина, хорошим його товаришем. На моїх очах ріс, ходив до школи, будував своє життя. Він був опорою для своїх рідних, дуже любив свою дружину Ірину, пишався своїми красунями донечками Анастасією і Катериною, любив село, любив життя. Завжди пам’ятатиму його щирим та привітним, його добрий погляд очей, приємну усмішку.

Дякуємо воїнові за подвиг.  Тепер він – навічно з небесною вартою, а над його могилою майорітиме синьо-жовтий стяг.

Поховали Сергія Клекоцюка на кладовищі у селі Заріччя.

Вічна пам’ять і шана Герою!

Більше цікавих і найсвіжіших новин Волині шукайте на нашому телеграм-каналі Volyn Nova.

Читайте також:  Завтра Нововолинськ назавжди попрощається із Героєм-земляком.