ОСОБИСТЕ: чи повинні учні знати біографію свого вчителя?

Зізнаюся щиро: принесену нашим читачем Всеволодом Комашком книгу «Шляхи і долі...», в якій — розповіді про життєві дороги випускників фізико-математичного факультету Луцького педінституту 1957 року, гортала без особливого ентузіазму.

Незнайомі імена, чужі обличчя. І раптом серце озвалося щемом: Доскуч Олександр Борисович... Так звали мого шкільного учителя фізики й класного керівника. Погляд на фотографію розвіяв сумніви. Ось таким, молодим, енергійним, підтягнутим, він запам’ятався нам, випускникам тепер уже далекого 1970-ого Затурцівської СШ Локачинського району... Щодо особистого життя — знали лишень, що він — чоловік нашої хімічки Галини Яківни, уроків якої боялися більше, ніж фізики, що є у них дві доньки, потім ще, здається, народився син. Ото й усе. Тому так зацікавлено пробігла дві сторінки біографії, з яких довідалася й про примусове виселення родини з прикордонного села, і про мрію стати інженером, і про сімейні труднощі та проблеми з зором...
А ми ж, зірвиголови, нічого про це не знали. І частенько засмучували нашого вчителя й неуважністю своєю, і поведінкою. Простіть нам, наші вчителі, й сущі, й ті, що у Вічності...