НАОДИНЦІ З ПРИРОДОЮ: останні подарунки «дідового літа»

«Йду молодою сосниною крізь сріблясті тенета «дідового літа». Кажуть, воно настає в листопаді при сприятливій сонячній погоді. Тиша довкруж. Напрочуд ласкаве сонце розливає теплінь по галявині.

Ось і знайоме грибовище! Вісім гіллястих соснин виросли самосівом і захищають невелику поляну від холодних вітрів. До них присусідились білокорі берізки. Розмаїтим листом прикрашають золоте тло осені. Пластинчаті гриби різних видів пропонують себе у кошик. Ігнорую пропозицію, бо націлився знайти справжнього царя лісу — білого гриба.
Грибниця розташована біля кореня товстої сосни. Вона почала врожаїти уже в липні. Скупо потішила після раптового дощу і 30-градусної спеки. Не встигала прокинутися від сплячки. Лише у серпні ожила: тоді зрізав вісім грибів. У вересні — дванадцять руденьких міцних грибочків.
Сухий жовтень з двома вранішніми заморозками в повітрі і на грунті притупив ріст біляків. Але настали теплі ночі. Знову шість справжніх білих попросились у кошик. І ось на початку листопада (білий гриб росте по жовтень) відшукав на цій поляні ще одного боровика. Його світло-руда шапина заховалась у траві, присипаній глицею. Невже останній?» — поділився своїм «грибним щастям» Павло Шесталюк із с. Хворостів Любомльського району.