«Всякі думки лізли в голову - чи будеш жити, чи ні»: волинський військовий розповів про жах російського полону

Сьогодні - він вдома на реабілітації. До росіян чоловік потрапив під час бою з ворогом у Запорізькій області. На той момент 46-річний Руслан Фелещук служив стрільцем у Нацгвардії. Уже мав кілька поранень, але й подумати не міг, що отримає ще й досвід полону. 

Про це йдеться у сюжеті

Чоловік розповідає: «Всякі думки лізли в голову - чи будеш жити, чи ні. Чи розстріляють», – зізнається чоловік.

Руслан ділиться, що пішов у військо добровольцем ще на початку повномасштабного вторгнення – 1 березня. Спершу понад півроку служив у Нацгвардії в Луцьку. Згодом його відправили на Донеччину тримати оборону Бахмута. А влітку 2023 року його підрозділ передислокувався на Запорізький напрямок. Саме там Руслана вперше поранили у руку під час мінометного обстрілу. 

Ще одне поранення, розповідає чоловік, отримав також в руку через розрив гранати. Тоді Руслан зі ще своїми шістьма побратимами мали завдання зайняти захоплену росіянами позицію. Але потрапили у ворожу засідку. Окупантів було більше. Майже всі українські віськові були поранені. Евакуювали встигли лише одного бійця. 

«До нас підійшли і кажуть: якщо хочете жити, здавайтеся», – пригадує захисник. 

Далі колишній полонений розповідає про момент, який щоразу згадує з великим болем. На його очах росіяни позбавили життя трьох його побратимів із важкими травмами. Саме на війні, каже чоловік, дружба справжня. Через те, важко втрачати друзів.

Руслана та ще двох бійців росіяни взяли в полон. Куди їдуть - не знали, бо очі одразу зав'язали скотчем. Втім справжнє знущання розпочалося після приїзду. 

«Били по чому попало, навіть током, у мне від того на пальцх шкіра була чорна. Металевими птрутами, дручками деревяними били, ребра до сих пір болять», - розповідає військовий.

На допити забирали щодня, які можна назвати тортурами: «Питають, їм розказуєш, - б'ють, побили - знов розпитують. Кожен день це тривало по годині-дві». Спати доводилось на цементі, а їли раз у день квашену капусту. «Одна миска на десять чоловік і десять одноразових ложок», - каже воїн.

На велике диво у полоні чоловік пробув півмісяця та навіть за такий проміжок часу росіяни відібрали у нього здоров'я. 

Та окрім страхіть війни й полону він має й добрі спогади. Показує те, чим дорожить - особливий для нього жовто-блакитний прапор. На ньому автографи тих, з ким пройшов гарячі точки, познайомився в госпіталі і закарбував у серці. 

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Volyn Nova.

Читайте також: Два брати з Волині в один день отримали повістки та разом воюють на фронті.