КНИГАРНЯ: «Зодіакальне світло» Ігоря Ольшевського

Саме таку трішки загадкову назву має ліричне трикнижжя волинського письменника і літературного критика, що побачило світ у видавництві «Терен» наприкінці минулого року.

Втім, й інші книги Ігоря Ольшевського — віршів «Редактор снів», літературознавчих — «Леся Українка: містика імені й долі», «Павло Тичина: таїна життя і творчості» — не позбавлені присмаку містичності й філософського заглиблення у народження й життя Слова.
Ось і в новій книзі, до якої ввійшли вірші, написані упродовж 1981—2006 років, знаходимо роздуми над долею Вітчизни і людства, експерименти над словом і стилем, поезії, присвячені вічній темі кохання, в яких досить виразно звучать і пісенні мотиви.
Ігор Ольшевський — член Національної Спілки письменників України, цікава творча особистість, автор художніх перекладів, рецензій, літературознавчих та науково-фантастичних розвідок, які публікувалися, окрім місцевої преси, в українських часописах.
Наодинці з природою: і на яструба хтось полює
«Не раз спостерігаючи за раптовими нападами великого яструба на курей, качат, дрібних диких птахів, прийшов до висновку, що цей птах всюди почуває себе в безпеці, безкарно чинить розбої, словом, народжений убивати. Та, виявляється, я помилявся.
Мандруючи одного зимового дня лісовою дорогою, запримітив на узбіччі чималу купку сіро-бурих пір’їн. Здогадався, що їх власником був дорослий яструб: розмір махових пер вказував на величину хижака. Піднявши голову, у верховітті однієї з білокорих беріз угледів велике гніздо, збудоване із міцних гілок. Воно було розшарпане. А значить, у ньому чинили опір,— спливла логічна думка. Вочевидь, яструб у своєму гнізді, втомлений полюванням, перечікував негоду. Сон зморив втомленого хижака, чим і скористалася лісова куниця. Із настанням темряви, вочевидь, підкралася непоміченою і хижак перетворився на порівняно легку здобич. Про що й засвідчила лиш купа пір’я на пожухлій траві»,— поділився своїми спостереженнями природолюб із с. Хворостів Любешівського району Павло Шесталюк.