Волинський священник пропонує дерусифікувати «сходження Благодатного вогню»

Панотець з Нововолинська Віктор Мартиненко наголошує, що греки називають цей обряд літанія (або церемонія) Святого Світла, а не  «щорічне чудо» чи «сходження».

Ось допис священника у Facebook:

«За пару тижнів, вчергове почнеться нездорова істерія щодо обряду Святого Світла в Єрусалимі. Багато років звертаю увагу на недобру зацикленість багатьох православних на Благодатному вогні, які вважають його «ствердженням віри» ознакою істинності і т. д.

Деякі вітають одне одного зі «схождєнієм». «Зійшов» чи «не зійшов»? – «Зійшов!» - «Ну значить ще рік кінця світу не буде»... Все це дрімуче середньовіччя вважається мало не догматом віри.

Протягом десятків років, що я тільки не чув на свою адресу - і атеїст, і зрадник, богохульник, антихрист в рясі - все це через те, що стверджував: справжня віра не потребує підтвердження фаер-шоу, а справжні чудеса Господні не залежать від календарів чи сіток етерів НТВ.

Сьогодні трапилося на очі (побачив у отця Феогноста о.Феогност Пушков) інтерв'ю Головного ризничного Храма Гроба Господнього архієпископа Ісидора.

Не вперше представники Святогробського Братства говорять про суть обряду Святого світла. Втішно, що вони набралися сміливості розвіяти фальшиві культи, що базувалися на давній недосказанності, неосвіченості та примітивному міфологізмі.

До речі, якщо ми дерусифікуємо усі сфери нашого життя, варто б відмовитися від конструкції «сходження Благодатного вогню», яка є суто російською. Греки називають цей обряд: літанія (або церемонія) Святого Світла.

Взагалі перебільшення значення цього обряду та наголошення саме на «чудесному сходженні з неба» Святого вогню походить саме від росіян. Принаймні так казали мені Святогробські монахи. «Это русские придумали, что он сходит с неба и всех научили» - чув я від одного грека, - «а мы не можем ничего сказать!». Звичайно, в минулому самі святогробці міфологізували цей обряд, через певні політичні чи економічні фактори. Але протягом останнього століття культ «чуда сходження» популяризується саме росіянами та окремими однодумними з ними групами зилотів-фундаменталістів в інших церквах».

 Подаємо 9 тез Віктора Мартиненка про Благодатний вогонь, написані ним чотири роки тому.

Оскільки деякі журналісти, без мого відома роблять з моїх постів у фб публікації, додаючи заголовки і коментарі, які є провокативними поза контекстом, а

армія читачів, що нудьгують на карантині, активно обговорюють те, чого я не говорив, деякі особливо «побожні» всіляко мене клянуть і називають антихристом в рясі), мушу пояснити свою позицію:

1. Я вірю і визнаю, що Вогонь, який освячується у Храмі Гробу Господнього в Єрусалимі вже багато віків є Святим і Благодатним Вогнем, як святе і Благодатне є все, що освячує Церква у своїх спасительних священнодійствах і обрядах, як то Агіасма Святих Богоявлень (Хрещенська свята вода), Вода Хрещення, Святе Миро, єлей таїнства Єлеоосвячення, святий Артос, тощо.

2. На моє переконання, для святості і благодатності Вогня Великої Суботи зовсім не обов'язково щоб він самозапалювався чи сходив з неба, подібно як і Свята вода, Святе Миро чи цілительний єлей Соборування не падають з неба, маючи цілком природнє походження, а по молитві Церкви набувають святості, благодатності і цілющої сили.

Більш того, речовини найбільшого Таїнства, дійсного Чуда і основи Церкви - Божественної Євхаристії - хліб і вино - не самоматеріалізуються, а виготовляються людьми і силою Святого Духа, перетворюються на Істинні Тіло і Кров Ісуса Христа, не змінюючи при цьому фізичних властивостей.

3. Разом з тим я вірю і за своє життя навіть неодноразово був свідком надприродної і чудесної з'яви субстанцій, які ми іменуємо миром, єлеєм, благоуханням чи кров'ю на чудотворних мироточивих іконах та мощах святих. Відтак, впевнений, що у певні одному Богу відомі моменти Він може звести і Вогонь з неба, що неодноразово відбувалося в історії, у тому числі й у Храмі Гробу Господнього.

4. Церемонію Благодатного Вогню, яка відбувається у Велику Суботу волію називати саме так, як називають її ієрархи Єрусалимської Церкви, які її і завершують – «Обрядом Святого Світла», «Церемонією Благодатного Вогню», уникаючи термінів «щорічне чудо» чи «сходження», оскільки дані терміни офіційно не вживає Єрусалимська Патріархія і Святогробське Братство.

5. Знайомство з багатьма дослідженнями, літургічними та історичними джерелами, публікаціями та інтерв'ю, дозволяє мені мати думку, щодо даного священнодійства, яка полягає у тому, що згідно вікових традицій і прийнятому у Храмі Гробу Господнього скатус-кво Блаженніший Патріарх Єрусалимський разом з священнослужителем Вірменської Апостольської Церкви, після відповідних молитов освячують Вогонь, запалюючи його від невгасимої лампади, що постійно горить на Триденному Ложі нашого Господа, і передають його людям, для просвічення, освячення, зцілення душі і тіла та возвіщення Воскресіння нашого Спасителя і Господа.

6. Така моя думка корелює з текстом молитви, яку читає Патріарх у Гробі (її оприлюднила Єрусалимська Патріархія) і зі словами самого Патріарха Феофіла, який називає це священнодійство «репрезентацією», і жодного разу «чудом».

7. Такі мої переконання не роблять мене «невіруючим», «єретиком», «антихристом в рясі» і т. д., оскільки віра у щорічне самозаймання вогню в Єрусалимському храмі не сповідується у Символі Віри, оросах і канонах Вселенських чи Помісних Соборів і навіть у літургічній традиції Православної Церкви.

8. Господь сподобив мене колись побувати в Храмі Гробу Господнього у Велику Суботу на богослужінні Благодатного Вогню. З вдячністю Йому і тим людям, завдяки яким це відбулося, побожністю та благоговінням згадую той день, як одне з найяскравіших вражень мого життя.

9. Усіх священиків чи вірних, які проповідують і вірять у надприродній генезис Вогню, не засуджую і толерую їхні переконання. Колись мої батьки говорили мені, що знайшли мене у капусті, - згодом, дізнавшись що це цілковита неправда, я не мав на них жодної образи чи презирства).