ДОПОМОГА МАЛОЗАБЕЗПЕЧЕНИМ СІМ’ЯМ

“Я працюю у школі техпрацівницею, чоловік — член СВК. Маємо троє неповнолітніх дітей, проживаємо в чорнобильській зоні. Чоловік — ліквідатор ІІІ категорії. Чи маємо право на отримання соціальної допомоги, що призначається малозабезпеченим сім’ям?”— цікавиться читачка Галина Зицил з села Боровне Камінь-Каширського району.
Про умови надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям просять роз’яснити й інші читачі “Волині”.
Право на державну соціальну допомогу мають малозабезпечені сім’ї, які постійно проживають на території України. Відповідно до Закону України „Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям” малозабезпеченою вважається сім’я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім’ї. На даний час прожитковий мінімум на місяць становить 342 грн. на одну особу, а також для:
дітей віком до 6 років — 307 гривень;
дітей віком від 6 до 18 років — 384 гривні;
працездатних осіб — 365 гривень;
осіб, які втратили працездатність, — 268 гривень.
Стаття 5 Закону встановлює, що розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім’ї та її середньомісячним сукупним доходом, але не може бути більшим, ніж 75 відсотків прожиткового мінімуму для сім’ї.
До стабілізації економічного становища в Україні розмір державної соціальної допомоги визначається з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму.
Рівень забезпечення прожиткового мінімуму встановлюється виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України і затверджується одночасно з прийняттям закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Заява про надання державної соціальної допомоги подається уповноваженим представником сім’ї до органу соціального захисту населення за місцем його проживання або до виконавчого комітету сільської, селищної ради. Виконавчий комітет ради передає заяву про надання такої допомоги до органу соціального захисту населення.
У заяві дається згода сім’ї на збір інформації про неї, про її власність, доходи та майно, що необхідна для мети цього Закону. До заяви про надання державної соціальної допомоги додаються:
документ, що посвідчує особу;
довідка про склад сім’ї (до складу сім’ї не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні);
декларація про доходи та майно осіб, які входять до складу сім’ї (в декларацію не включаються державна соціальна допомога, призначена відповідно до цього Закону; нарахована субсидія за спожиті житлово-комунальні послуги; сплачені членами сім’ї аліменти);
довідка про наявність та розмір земельної частки (паю).

ЯК ЗНЕСТИ ЧАСТИНУ БУДИНКУ?
Леся Вінярська з м. Рожища в листі до редакції повідомляє, що вона проживає в частині будинку, а іншу частину господар хоче розвалити. “Але руйнування призведе до порушення цілісності всього будинку, повністю втрачається архітектурний вигляд. На якій підставі господар може розвалити свою частину будинку, не питаючи на це нашої згоди?”— запитує авторка листа.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України від 7.2.1991 р. “Про власність” власник, здійснюючи свої права, зобов’язаний не завдати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та законні інтереси громадян, юридичних осіб і держави.
Крім цього, власник частини будинку, маючи на меті знести свою частину, повинен здійснити це у відповідності з чинним законодавством (отримати відповідний дозвіл державного органу). Знесення частини будинку повинно проводитись у відповідності з будівельними нормами та правилами.
У випадку, якщо внаслідок знесення власником належної йому частини будинку буде завдана шкода власникам інших частин цього ж будинку, вони мають право звернутися за захистом своїх інтересів до суду. Якщо ж власник проводить знос незаконно, без відповідного дозволу державного органу (самовільно), то це може загрожувати цілісності всього будинку, а за таких обставин інші власники вправі звернутися до суду з вимогою зобов’язати недобросовісного ініціатора зносу припинити такі незаконні дії.