ПРОФЕСОР ВЕТЕРИНАРІЇ

Так називають знайомі й колеги Петра Костянтиновича Бойка (на фото), директора обласної державної лабораторії ветеринарної медицини, який цими днями святкуватиме 60-річчя. Вперше зя всю історію існування ветеринарії на Волині Петро Бойко захистив докторську дисертацію

Борис МАКСИМЮК


Колектив лабораторії, яку очолює високопрофесійний лікар ветеринарної медицини з більш як сорокарічним стажем, незважаючи на кризовий стан, гостру нестачу коштів, постійно впроваджує новації у щоденну практику. Створено новий відділ з відбору продукції для проведення досліджень та оформлення документації. Зроблено ремонт лабораторії, впроваджено нові методи діагностики досліджень гострозаразних та паразитарних захворювань. Лабораторія за рівнем оснащеності є однією з найкращих не лише на Волині, а й за її межами.
Мала батьківщина Петра Бойка – село Залижня Сокальського району на Львівщині. В цьому селі малий Петрусь навчився ходити, вивчив з мамою Отченаш, з дитинства чув, як співає вранішня пташка, тут збивав босоніж першу вранішню росу. Адже він – дитина природи, знає кожну квітку, всі види місцевих комах та тварин.
Ветеринарія – це його мрія з дитинства, яка проявилась ще у шостому класі, коли захворіла вдома корівка. Адже з дитинства пас худобу, косив траву для кроликів, годував іншу домашню живність. Придивлявся до всього, що робив батько. Батькова наука впала на благодатну ріллю і дала свої паростки. Тато навчив з дитинства не цуратись ніякої праці, справедливо оцінювати слова людей та їх вчинки. А далі довелося самостійно освоювати життєву науку, бо залишився без батька десятилітнім.
Праця на посадах головного спеціаліста в колгоспі на Радехівщині та на ветеринарній дільниці в рідному селі Залижня дала стимул продовжувати навчання після зооветеринарного технікуму. Петро Костянтинович вступив до Львівського зооветеринарного інституту, який також закінчив на відмінно. Він – ідеаліст, для якого внутрішнє покликання важить більше, ніж зовнішні умовності та гроші. Він –трудоголік, здатний спати по декілька годин на добу й працювати до повної знемоги.
Коли йшло до закінчення вузу, були пропозиції залишитися на кафедрі органічної хімії. Петро вибрав інший шлях. Служив у ракетних військах у Підмосков’ї, а після демобілізації став молодшим науковим співробітником Українського науково-дослідного інституту фізіології і біохімії сільськогосподарських тварин, що в місті Львові.
Практичну роботу пізнавав на посаді директора Іваничівської районної ветеринарної лабораторії, одночасно заочно вчився в Московській ветеринарній академії. Згодом став кандидатом ветеринарних наук.
Творчі пошуки, пізнання нового дали можливість нещодавно захистити і докторську дисертацію. До речі, вперше за всю історію існування ветеринарії на Волині Петро Костянтинович впродовж багатьох років є головою Волинського осередку асоціації спеціалістів ветеринарної медицини України, редактором відомчої газети “Вісті ветеринарії Волині”. Опублікував понад 80 наукових робіт, десятки статей в періодичній пресі. Брав участь та виступав з науковими доповідями на міжнародних симпозіумах, а також в ряді науково-практичних конференцій, симпозіумів, нарад, що проходили в Україні, Росії та Білорусі.
Петро Бойко – автор двох патентів у галузі виготовлення інактивованої вакцини проти емфізематозного карбункулу великої рогатої худоби і овець. Автор книги “Літопис ветеринарної медицини Волині (Історія створення та сучасність – 2006)”. У професійній одержимості, творчій активності Петра Костянтиновича підтримують дружина Марія Максимівна, доньки Наталія, Оксана. Донька Оксана вибрала батьків шлях, опанувала ветеринарію, нині заочно навчається в аспірантурі. Має ювіляр двох онуків – Матвія та Лук’яна. А ще – посадив сад, який дорогий серцю.