АНТОН БУТЕЙКО: ’ВЛАДА ХОЧЕ ВКРАСТИ НАШЕ КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО – ОБИРАТИ ПРЕЗИДЕНТА’

Бесіда з відомим дипломатом, членом Української народної партії, нашим земляком Антоном Денисовичем Бутейком

— Антоне Денисовичу, під час перебування на Волині ви показали себе активним членом УНП. Чому екс-посол так швидко увійшов у політику?
— Ситуація, яка склалася в Україні, — це результат не лише діяльності тих сил, які сповідують не демократичні цінності, а диктаторські, тоталітарні. Це сталося ще й тому, що в суспільстві вважають політику брудною справою. Люди порядні, чесні, принципові не хотіли йти в політику, тому вони без бою здали владу особам, які є носіями інших моральних засад. Якщо громадяни хочуть змін, то повинні активно увійти у політичні партії і відстоювати демократію, європейський вибір України, норми цивілізованого життя.
— В Україні партії формувалися в основному за одним принципом: у владних структурах з’являлися особи з фінансами, котрі формували вірнопіддане оточення. Завдання ставилося одне: посадити своїх на важливі пости і загнати якнайбільше чиновників, бізнесменів, працівників бюджетної сфери в свої організації. Чим відрізняється від них УНП?
— Українська народна партія знаходиться в опозиції до існуючої влади, а тому вона не має важелів, щоб силою когось заганяти в свої організації. І вона ніколи не сповідуватиме таких принципів, щоб з допомогою адміністративного тиску розширяти свої ряди. Членство в УНП не приносить якихось дивідендів. Навпаки — воно несе переслідування з боку влади. Я навіть з свого досвіду знаю, що саме така практика існує. Мій перший виступ у Києві на громадському радіо відбувався при... свічках. Я бачив це у Чернівцях, коли в медичному університеті, де мала відбутися творча зустріч з поетом Дмитром Павличком, у залі за декілька годин до його виступу вимкнули електрику. Я поділяю ідеологічні засади УНП, яка є найбільш численною на правоцентристському фланзі істеблішменту України. У неї входять такі особистості, як Юрій Костенко, Іван Заєць, котрі, будучи при владі, не набивали свої кишені грішми, залишилися порядними і чесними.
— Влада сильна як ніколи... Так стверджують в Адміністрації Президента. Навіть у Луцьку знайшлися високопоставлені чиновники, які фактично пікетували під прапором есдеків приїзд Віктора Ющенка. Підвезли молодих людей з примітивними лозунгами з Хмельниччини. Такого ще не спостерігалося в нашому місті. Це сила чи слабкість?
— Влада гнила як ніколи. І те, що відбувалося в Луцьку, є відбитком серйозних процесів, котрі проходять в Україні. А саме: первісне накопичення капіталу відбувалося частково законно, а більше — бандитськими, злодійськими методами. Певна категорія нуворишів таким чином заволоділа великим багатством і не готова цивілізованими політичними методами віддати владу наступникам. Вони бояться за свої капітали і здатні використати ті методи, які в свій час демонстрували фашистські формування в Німеччині. Я бачив такі елементи в діях влади в Донбасі, в Сумах.
— Який урок слід зробити з цього шабашу, організованого з допомогою грошей, обману, горілки та інших брутальних методів? І основне, що до цього була залучена молодь.
— Урок перший: така поведінка влади не лише є загрозою демократії і правам людини в Українській державі, але й не сприяє європейській безпеці. Якщо встановиться диктатура в такій великій державі, як Україна, то це не буде не поміченим у світі. По-друге, активні, чесні громадяни повинні об’єднуватися і йти в політику відстоювати інші високі принципи. Саме морально-етичний занепад тих політиків, які при владі, є однією із бід, перед котрими стоїть український народ. По-третє, ми повинні бути готові до того, що ця влада здатна до застосування сили, провокацій, кровопролиття, аби зберегти своє панування. І такий сценарій можливий. Усе це вимагає організаційно-роз’яснювальної роботи серед населення. У рамках УНП ці висновки будуть матеріалізуватися в конкретні дії, передбачається оновлення її програми, до написання якої я доклав свою руку і знання.
— Цікаво, Антоне Денисовичу, яке враження справили донецькі події безпосередньо на Віктора Ющенка?
— Я не можу коментувати цей момент, бо не розпитував самого Віктора Андрійовича. Я вважаю, що це була проба силових методів для застосування в подальших політичних діях. Хотіли подивитися, яка буде реакція населення. Увесь світ, за винятком Росії, відповідно відреагував, засудивши таку поведінку влади. Сподіваюся, що це заставить замислитися і тих, хто при владі. Хоча, на жаль, довгий час вони ігнорували висновки, зауваження, критику з боку Заходу. Активна частина українського народу повинна однозначно опиратися лише на власні сили і здатність відстояти демократію та справжній цивілізований процес в Україні.
— В’ячеслав Чорновіл в останні роки життя виступив з лозунгом “Іти на схід”. Чому політики блоку “Наша Україна” облюбували західний регіон, займаючись вихвалянням Ющенка, якщо їхнє місце зовсім в інших областях? Адже на Волині на виборах проголосувала за блок Ющенка і Тимошенко абсолютна більшість населення.
— Програма заходів УНП передбачає зустрічі членів, активу з народом України в усіх регіонах. Думаю, що слід йти не тільки на схід, але й бути на заході. Я зіштовхнувся у своєму селі з такими речами, коли нащадки ветеранів УПА займають нерідко позиції, які не є дійсно українськими. Актив партії працює і на сході. Наприклад, депутат Верховної Ради від Рівненщини Сергій Олексіюк за дорученням блоку “Наша Україна” і його голови зумів у Харківській області з декількох сотень членів УНП створити організацію, яка нараховує три тисячі. Ряди УНП поповнюються, в тому числі і за рахунок східного регіону і тепер нараховують 50 тисяч громадян.
Ми налаштовані таким чином, щоб розширити осередки партії, аби можна було б контролювати дільниці, які будуть створені під час виборів Президента. Ми робимо конкретну підготовчу справу. Влада розуміє, що такі партії, як УНП, набирають ваги у суспільстві і тому вони намагаються все зробити, щоб обрання Президента не відбувалося всім народом. Вони хочуть вкрасти, як накрали багато чого іншого, наше конституційне право. І це зроблено, на жаль, руками Конституційного суду, який змушений був не бачити статті 22 Конституції України, яка передбачає, що при прийнятті нових законів забороняється зменшувати зміст та обсяг прав громадян. Обрання Президента в парламенті фактично є конституційним переворотом в Українській державі. Мені, як одному з співавторів Конституції, навіть у страшному сні не міг привидітись такий поворот.
— Антоне Денисовичу, будучи послом в Румунії, ви виступали з принциповими аналітичними статтями в газеті “Дзеркало тижня”, в яких обстоювали інтереси України. Ви не погодилися з входженням в єдиний економічний простір України і подали у відставку. Чому ви пішли на такий вчинок? Недавно мені зателефонував один читач, який здивувався нашим повідомленням з Інтернету, що борг України Росії становить майже два мільярди доларів. Роз’ясніть і цю ситуацію.
— У нас повинна бути українська влада, оскільки нинішня не реагує навіть на те, як складаються торговельні стосунки з Росією. Сьогодні торгівля грунтується абсолютно на дискримінаційних антиукраїнських принципах. Ось вам приклад. Росія збирає податок на додану вартість як на експорт товарів в Україну, так і на імпорт з неї. Що це означає? Наприклад, товарообіг у 1999 році був десь у межах десяти мільярдів гривень, то це більше мільярда гривень росіяни забирали в свою казну. Ви чули десь, щоб українська влада про це публічно сказала? Чи було таке, щоб захисник трудящих Петро Симоненко запротестував і вимагав торгівлі на рівноправних засадах? Якщо помножити ці 1,3 мільярда гривень на 13 років, то це виходить сума, яка більша, ніж бюджет України, за який недавно голосував парламент. Ви чули, щоб хтось говорив про вступ у світову організацію торгівлі, щоб припинити цей грабунок?
Коли люди чують про ЄЕП, то думають, що Росія дасть нам нафту, газ, інші ресурси. Але вони не розуміють, що ніхто сьогодні нічого даром не дасть — треба платити. Той борг, про який говорив читач газети, склався з окремих злодійських підприємств, які торгували газом, нафтою і тепер перекладений на шию українського народу.
— Поглиблюються наші одвічні проблеми: русифікація, відчуття меншовартості, повна інформаційна залежність від могутнього сусіда.
— Україна є сьогодні об’єктом, за домінування над яким борються і Захід, і Росія, котра має набагато більше важелів. Російська концепція, схвалена на державному рівні, містить конкретні доручення спецслужбам. Росія має п’яту колону на Україні, провідника імперських ідей. У свій час, коли наша розвідка працювала на Українську державу, я мав можливість бачити проект документа, де було чітко розписано концепцію російсько-українських відносин з двома додатками. В одному з них вказувались прізвища людей, на які слід опиратися в роботі спецслужбам, і тих осіб, яких треба нейтралізувати. Списки оновлюються до цього часу. Сьогодні політика домінування над Україною здійснюється з допомогою спецслужб і російського національного капіталу. Цей вплив є потужніший, ніж дії більшовицьких партій. Ми повинні протистояти цьому, інакше будемо повною провінцією Російської Федерації.
— Як не дивно, але наші люди ще вірять телевізійним ведучим Джангірову, Корчинському, Піховшеку, Кисельову та іншим, які є рупором тих чи інших олігархів, котрі володіють телеканалами. Що можна протиставити цій односторонній пропаганді, напівправді, а то й повній брехні?
— Опозиція позбавлена загальнонаціональних каналів всупереч законам України. Адже опозиція є частиною українського народу і має таке ж право на використання державних телеканалів. Я буду пропонувати, щоб партія розробила конкретні заходи в юридичному контексті, аби захищати свої права. Звернення повинні здійснюватись у рамках існуючих правових норм. Опозиція в якійсь мірі нехтувала цією можливістю, бо існує невіра, що наші суди не можуть захистити ці права. Однак, це не значить, що ми повинні опустити руки. Становище може змінитись завдяки активній позиції чесних, порядних громадян, які належать до того, що в інших народів називається політичною елітою.
— Багато простих людей висловлюють побажання, щоб об’єдналися для перемоги на президентських виборах Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко, Олександр Мороз і домовилися заздалегідь про поділ посад. Однак, схоже, об’єднатися можуть лише олігархи, а не демократи.
— Я переконаний, що такі консультації між названими політиками проводяться. Але в першу чергу розмова повинна вестися про розробку економічної програми на найближчу перспективу, бо досі її не було, навіть в уряді Ющенка. УНП працює над тим, щоб якомога швидше об’єдналися всі українські сили, аби мати єдиного кандидата на президентські вибори. Проте навіть обрання такого Президента не вирішить усіх проблем. Ті люди, які мають владу і гроші, здатні оточити Президента своїми ставлениками і не дати перемогти на наступних парламентських виборах. Питання стоїть так, щоб об’єднатися і створити партійну структуру, яка дасть можливість мати більшість у парламенті. Отоді буде впевненість, що є конкретна основа для реальної демократизації суспільства.
Бесіду вів Олександр НАГОРНИЙ.
Фото Миколи ЗІНЧУКА.