ЩОБ НЕ ЗГАСЛО ДИТЯЧЕ ЖИТТЯ

В обласній дитячій клінічній лікарні створюється сучасний онкогематологічний центр. Застосування стандартизованих міжнародних протоколів лікування раку крові у дітей, державна підтримка у забезпеченні обладнанням і дороговартісними препаратами значно збільшили шанси на одужання хворих з лейкемією, лімфогранулематозом, лімфомою Ходжкіна

Галина СВІТЛІКОВСЬКА

Через щілину ледь відхилених дверей палати на нас пильно дивляться дитячі оченята. Трирічна Оленка знає, що у коридор виходити їй не можна. Після хіміотерапії у маленьких пацієнтів різко знижується кількість лейкоцитів у крові, падає імунітет і вони стають беззахисними перед будь-якою інфекцією. Навіть у палатах малюки мусять бути в марлевих пов’язках. А курс лікування тут в середньому становить 7 – 8 місяців. Саме тому так важливо створити належні умови для лікування в стаціонарі, щоб зменшити загрозу вторинного інфікування дітей. Для цього і створюється в лікарні сучасний онкогематологічний центр з окремими палатами-боксами, з облаштованими за всіма вимогами маніпуляційними кабінетами.
На обліку в онкогематологів нині понад півтори сотні юних волинян, щороку злоякісні захворювання крові виявляють у 20–30 дітей. Років п’ятнадцять тому хворих на рак крові вважали смертниками. Подолати страшну недугу вдавалося небагатьом. Згодом, коли в Україні стали використовувати стандартизовані технології лікування, з’явилося більше надій, але водночас виникла й болюча проблема для батьків: де взяти десятки тисяч гривень на курси хіміотерапії. Кілька років тому, коли основний тягар витрат – до 90 відсотків – лягав на плечі родин, наша газета нерідко намагалася допомогти в зборі коштів на лікування дітей, хворих на лейкемію, лімфогранулематоз. На жаль, дуже рідко такі історії мали щасливе завершення. Нині ж, як стверджують лікарі, ситуація змінилася на краще.
–У 2005 році за дорученням Президента в Україні були розроблені й затверджені єдині для всіх клінічні стандарти лікування дітей з пухлинами кровотворної і лімфатичної систем. Потім була прийнята державна програма “Дитяча онкологія на 2006–2010 роки”, згідно з якою виділяються кошти на придбання необхідного обладнання, ліків. Торік, наприклад, в нашу лікарню надійшло сучасне обладнання на 760 тисяч гривень і на 700 тисяч гривень – медикаменти для хіміотерапії і препарати супроводу, – розповів генеральний директор обласного дитячого територіального медичного об’єднання Григорій Ващилін, у кабінеті якого ми застали і завідувача відділенням онкогематології Сергія Миронюка.
– Один флакон ліків, які мають протигрибкову дію, коштує до 8 тисяч гривень, – додає Сергій Юрійович. – На курс лікування необхідно мати 5–7 флаконів. Добре, що тепер такими препаратами забезпечує держава. Інтенсивна фаза хіміотерапії триває 6–8 місяців, і знову ж таки основні препарати зараз виділяються безкоштовно.
Звичайно, довготривале і складне лікування залишається величезним випробуванням для дітей і батьків.
– Коли довідалася про діагноз, ледь не втратила розум. Допомогло те, що я щиро вірю в Бога, надіюсь на його милість. Неймовірно тяжко дивитися на всі ті муки дитини, але взяла себе в руки, не плачу. Чималі гроші йдуть на наше перебування в лікарні. Після преднізолону в малого великий апетит, весь час просить їсти. І крапельниця стоїть постійно – теж витрати. Але ми все готові віддати, аби врятувати сина. Лікарі кажуть, що прогнози добрі, і я їм вірю, – розговорилися з мамою одного з маленьких пацієнтів.
Як свідчить статистика, майже 70 відсотків дітей, хворих на лейкемію, сьогодні повністю одужують. Звичайно, за умови неухильного дотримання вимог лікування. Після виписки дитина ще впродовж двох років змушена приймати ліки, її кров мусить бути під постійним контролем. Коли лікарі констатують, що кількість лейкемічних клітин в кістковому мозку менше 5 відсотків, можна говорити про початок одужання. Через п’ять років такої стійкої ремісії є підстави стверджувати, що хворобу вдалося перемогти.
– Багато в нас дітей, колишніх пацієнтів, повиростали, вчаться, працюють. Ірочка, яка мала лімфогранулематоз, недавно до нас заходила, заміжня уже, мамою стала. І Надя, і Оля також. Ці діти, що з ними ми всю їхню біду спільно переживали, тепер як рідні. Місяцями, роками їх виходжували, хіба забудеш? – каже медсестра з 25-літнім стажем Світлана Губій.
Результат лікування у великій мірі залежить від своєчасного виявлення недуги. Медики наголошують, якщо у дитини анемія, вона бліда, в’яла, має збільшені лімфовузли, підвищену температуру, часто страждає від довготривалих кровотеч – варто звернутися в обласну дитячу консультаційну поліклініку на прийом до гематолога.
Точність діагнозу забезпечує проточний цитометр останнього покоління. Таку апаратуру побачиш далеко не у всіх обласних лікарнях. Працює на ній фахівець Петро Силіч, який проходив стажування у Німеччині. Сучасне, недавно придбане обладнання дає змогу контролювати показники крові, досліджувати кістковий мозок, чітко й правильно проводити високодозову хіміотерапію. Інший унікальний апарат – сепаратор крові. Він автоматично забирає кров у донора, відділяє з неї необхідну кількість тромбоцитів і тут же повертає людині решту компонентів крові. Оскільки еритроцити, лейкоцити, плазма донору повертаються, у нього нема ризику розвитку анемії. Зменшення кількості тромбоцитів відновлюється протягом тижня. А тромбоконцентрат щоденно необхідний для дітей з гострими мієлоїдними лейкозами. І лікарі сподіваються, що бажаючих поділитися компонентами крові з важкохворими малюками тепер стане більше.
–Дієве співчуття до стражденних дітей проявляють представники владних структур, ділових кіл, трудових колективів, – кажуть у лікарні. — Спільними зусиллями ведуться роботи зі створення онкогематологічного центру, відкриття якого чекають і хворі, і їх батьки, і медики.
– Зараз у нас у відділенні всього три окремі палати, які відповідають вимогам лікування онкогематологічних хворих. Їх обладнала Скандинавська дитяча місія. Дещо полегшила життя медсестер спеціальна ламінарна шафа для приготування розчинів цитостатиків. Раніше випари отруйної “хімії” потрапляли в повітря, і ними мусили дихати і діти, і медики. У майбутньому онкогематологічному центрі лікуватися буде набагато комфортніше, – обіцяє Сергій Миронюк.
Звичайно, не у всіх випадках є змога надати допомогу на місці, за необхідності трансплантації кісткового мозку або стовбурових клітин хвору дитину треба везти у столичну, а то й у закордонну клініку. Однак те, що держава взяла на себе частину витрат на лікування дітей з раком крові, що розширились можливості діагностики цих захворювань, додає хоч трохи оптимізму.
– Не журись, чуб відросте, буде ще красивіший, кучерявий, – гладить лису після “хімії” дитячу голівку медсестра, і тут же строго й вимогливо перелічує порядок процедур на наступний день. — Тут нема права розкисати, треба боротися.