- Настав час прий няти холод ний душ. Сподіваюся, він освіжить наші голови, і до осінніх ігор ми підійдемо в найкращому стані. Сьогодні склалось враження, що для нас це була товариська гра, а для турків - один із найважливіших офіційних матчів, - розводив руками після ганебної поразки Олексій Михайличенко. Особисто я думав, що у нього усе ж вистачить сміливості оголосити на прес-конференції про свою відставку. Проте Олексій Олександрович лише попросив пробачення у тих 12 тисяч глядачів, які, незважаючи на дощ, прийшли у Києві подивитися на безвольну поразку збірної. Але навіщо тоді такий тренер, коли його футболісти на полі лише відбували номер? Це ж було не якесь там тренування, і грало навіть не київське «Динамо», а виступала наша національна збірна.Анаціональна збірна у всьому світі, крім, звісно, країн «совка», сприймається як щось святе. За неї віддають на полі усі сили. Виступати у футболці головної команди країни там є мрією кожного хлопчака. А що бачать українські юнаки в образі гравців нашої національної команди - топ-конкурс «У кого стильніша зачіска»? Звісно, з такою грою наступного року чемпіонат світу у Південній Африці нам не світить. Можливо, ми ще вимучимо якось перемоги над Андоррою, але ви вірите, що ми зможемо обіграти Білорусь на виїзді, не кажучи про Англію вдома? Михайличенко був класним футболістом, але стати класним тренером у нього не виходить (його заслуги із молодіжною збірною - це не той рівень). А найгірше, що для нинішніх гравців збірної Михайличенко - не авторитет, і вони не збираються «вмирати» за нього... Тому настав, очевидно, час Григорію Суркісу, голові Федерації футболу України, поки не пізно, змінити тренера або перед наступними зборами заявити гравцям: «Хочеш виступати за національну збірну? Тоді пересідай зі свого дорогого «Порше» (авто цієї марки Шевченка коштує від 100 тисяч доларів) або «Мазераті» (чотириколісна іграшка обійшлася Мілевському у 150 тисяч доларів) і під час зборів збірної три дні попрацюй на будівництві якогось стадіону, щоб ми встиг ли до Євро-2012!» Бо якщо у нас ще й заберуть домашнє Євро і на наступний чемпіонат Європи також треба буде проходити крізь відбірне сито змагань, то з таким складом гравців «наша мета уже буде - чемпіонат світу-2022». Чому у збірній нема Вороніна, який завжди на полі був бійцем і якщо «помирав, так з музикою»? Чому б не запросити молодого Ярмоленка, який заграв в основному складі «Динамо»? Та й натуралізований серб Девіч у своїй найгіршій формі кращий за Гоменюка і Селезньова, з яких уже не буде зірок світового рівня. Як написав «Чемпіон», невже Михайличенко не розуміє, «що Гоменюк і через рік не стане Мессі, а Селезньов схожий на Руні лише статурою»... ЗА ВОРОТАМИ Фатіх ТЕРІМ, головний тренер збірної Туреччини: - Обіграти збірну України на її полі завжди непросто. Але уже в дебюті матчу, коли я побачив гру своєї команди, знав, що ми можемо перемогти сьогодні з крупним рахунком. Я завжди налаштовую своїх підопічних на перемогу, не розділяючи матчі на товариські й офіційні. Анатолій ТИМОЩУК, капітан збірної України: - З такою грою ми можемо і не мріяти про чемпіонат світу. У нас не було командної швидкості - у цьому головна причина поразки.
НАЙБІЛЬШІ ПОРАЗКИ ЗБІРНОЇ УКРАЇНИ
25.03.1995 (ВЧЄ) Хорватія - Україна - 4:0 14.11.2001 (ВЧС) Німеччина - Україна - 4:1 27.03.2002 (ТМ) Румунія - Україна - 4:1 18.08.2004 (ТМ) Англія - Україна - 3:0 14.06.2006 (ЧС) Іспанія - Україна - 4:0 30.06.2006 (ЧС) Італія - Україна - 3:0 24.05.2008 (ТМ) Голландія - Україна - 3:0 12.08.2009 (ТМ) Україна - Туреччина - 0:3.
