"З увагою прочитав заяву редакторів ряду волинських газет, опубліковану “Волинню” 11 грудня ц.р. Мушу зазначити, що сигнали про адміністративне втручання в хід передплатної кампанії надходять і мені як голові постійної комісії обласної ради..."
З увагою прочитав заяву редакторів ряду волинських газет, опубліковану “Волинню” 11 грудня ц.р. Мушу зазначити, що сигнали про адміністративне втручання в хід передплатної кампанії надходять і мені як голові постійної комісії обласної ради з питань духовності, освіти, науки, культури, релігій, засобів масової інформації, зв’язків з громадськими організаціями і політичними партіями. Причому мова йде не тільки про “Досвітню зорю”, яку згадують автори заяви. Питання стоїть значно ширше. Чомусь останнім часом деякі засновники тих чи інших газет стали практикувати примусове нав’язування “своїх” видань. Вони доводять своєрідні рознарядки підлеглим керівникам, вимагаючи від них безумовного виконання поставлених завдань. Особливо цим грішать різноманітні міністерства, відомства, управління. Є інший різновид тиску — фінансовий. Багатенькі “спонсори”, піклуючись про поширення сповідуваних ними ідей і намагаючись охопити своїм впливом якомога більше людей, безплатно передплачують людям газети і журнали, про існування яких ті навіть не здогадувалися. Вважаю, що передплатна кампанія повинна проводитися на суто добровільних засадах, в умовах здорової конкуренції, творчого змагання журналістів. Адже ті з колег, що свідомо чи несвідомо потурають любителям адміністрування, тиску чи відверто підкупу, можуть згодом опинитися у досить незавидному становищі. Мій більш як 35-річний журналістський досвід підказує: ніколи не завоює популярності видання, котре нав’язується силоміць або за великі гроші. Сьогодні ви можете бути в ілюзорному виграші, а завтра — перебуватимете у ролі унтерпришебєєвської вдови, яка сама себе відшмагала. Український народ тринадцятий рік поспіль будує незалежну Українську державу, він сповідує ідеї демократії і плюралізму, вірить у торжество правди і справедливості. Політики, котрі про це забувають, мають цей народ за неосвічену, темну масу, можуть в майбутньому жорстоко прорахуватися. Як редактору громадсько-політичної газети, співзасновниками якої є органи виконавчої влади і місцевого самоврядування, як людині, котра активно виступає проти нав’язуваного деякими силами процесу так званого “роздержавлення” ЗМІ, мені особливо прикро за тих чиновників, котрі не усвідомлюють драматичності ситуації, яку створюють. Якщо представників грошових мішків, котрим байдужа доля вітчизняної преси, я ще можу зрозуміти (у них свої бізнесові інтереси), то дії окремих представників владних структур важко пояснити. Адже нав’язуючи одні видання, протиставляючи, скажімо, ту ж “Досвітню зорю” місцевим газетам, ми ці газети свідомо чи несвідомо нищимо. Бо сьогодні пересічний громадянин, із середніми достатками, передплативши одне видання, ніколи не передплатить другого. Така сувора реальність життя. То що в результаті? Загибель міськрайонних, міських і районних газет, падіння їх тиражів? А як же дехто збирається проводити наступну виборчу кампанію, доносити своє слово до свідомості волинян, забезпечувати гласність і плюралізм думок? Нинішнього року тижневий тираж тільки “Вістей Ковельщини” — близько 17 тисяч примірників. Кожен їх номер читає мінімум 3—4 чоловіки. Неважко підрахувати, яка солідна читацька аудиторія на Ковельщині. Невже потрібно нехтувати її інтересами? І во ім’я чого? Нещодавно під час науково-практичної конференції журналістів у Ратному багато виступаючих підкреслювали, що і у влади, і у працівників засобів масової інформації одна мета — розбудова незалежної Української держави, розвиток демократії, підвищення рівня життя народу. У своєму виступі на конференції я теж активно підтримав цю думку, бо моя позиція — ідентична. І не тільки моя, а й переважної більшості колег-журналістів. Микола ВЕЛЬМА, голова постійної комісії Волинської обласної ради з питань духовності, освіти, науки, культури, релігій, засобів масової інформації, зв’язків з громадськими організаціями і політичними партіями, редактор громадсько-політичної газети “Вісті Ковельщини”.
