Щороку в день народження Люсії батьки частують персонал відділення анестезіології та інтенсивної терапії новонароджених смаколиками на знак вдячності.
Диво в долонях: як 640-грамова дівчинка з Луцька виборола своє право на життя
Це історія боротьби за життя однієї чудової дівчинки, якій 1 червня виповнилося 3 роки
Люсія – звичайна дівчинка, весела та грайлива. Вона відвідує дитячий садок та дуже любить свого собаку. Вона нічим не відрізняється від однолітків, хіба трішки нижча зростом. Вона живе у Іспанії зі своєю великою люблячою родиною. Та її історія розпочалась в Україні, у Луцьку.
Про це пише Волинське обласне медоб'єднання захисту материнства і дитинства.
Перший, сонячний день літа для її мами затьмарив різкий біль у животі...
24 тижні — це трішки більше за половину вагітності. Термінова госпіталізація, шок, паніка, нерозуміння того, чому це відбувається... Все сталося так швидко, що не було часу на роздуми. Потрібно було діяти негайно...
640 грамів. Люсія народилася настільки крихітною, що уміщалася в долонях лікаря — реаніматолога. Вона не могла самостійно дихати, підтримувати серцебиття та температуру. Але вже з перших хвилин стало зрозуміло, що ця маленька дівчинка — справжня бійчиня та вона буде боротися за своє життя!
День за днем, тиждень за тижнем, команда відділення анестезіології та інтенсивної терапії новонароджених Волинський обласний перинатальний центр робила все і навіть більше задля її здоров'я. Незліченні години штучної вентиляції легень, постійний моніторинг, десятки обстежень, сотні маніпуляцій, цілодобова робота заради одного - здорового майбутнього цієї крихітки.
«Неможливо порахувати, скільки сил було вкладено, скільки частинок душі віддав кожен із нас, аби Люсія могла жити, — говорить завідувачка відділення Тетяна Загребельна. Перші подихи, перші дотики і сльози щастя мами, коли вона змогла, нарешті, взяти свою доню на руки — це ті моменти щастя, які закарбовуються в пам'яті назавжди! В ті хвилини навіть мовний бар'єр — не перешкода, щоб зрозуміти одне одного. Люсія пройшла через усі випробування і ми усі пройшли їх разом з нею».
Після повернення додому, до сонячної Іспанії, боротьба Люсії продовжилася. Щоденні заняття з реабілітологами, масажі, вправи, фізіопроцедури. Батьки викладалися на повну, приділяючи увесь свій час розвитку і здоров’ю своєї крихітки. Її здоров'я було настільки крихким, що кожна застуда закінчувалася госпіталізацією.
Та час летить дуже швидко. Ось вже і перші кроки, перше «мама» та перші розбиті коліна... Батьки Люсії настільки щасливі та радіють успіхам своєї доні, що навіть не згадують, скільки сил було вкладено і через які випробування вони пройшли. Вони просто радіють її життю, а все інше не має жодного значення.
Одне про, що вони точно не забули — це про тих, хто дав їм цю можливість радіти та бути щасливою сім’єю. Щороку в день народження Люсії вони частують персонал відділення анестезіології та інтенсивної терапії новонароджених смаколиками на знак вдячності. Це приємно і вже стало традицією.
«Але головне — не смаколики. Головне: ми щасливі за Люсію та її родину, ми пишаємося результатами своєї роботи! Кожен наш робочий день - це врятоване життя. Це усмішка батьків. Це віра у щасливе, здорове майбутнє наших крихітних пацієнтів!» – йдеться в дописі на сторінці закладу.
Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно! Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу Волинь ЗМІ
Читайте також: Скільки малюків народилося у Волинському перинатальному центрі у травні.
