«Тур» з Луцька - сталевий воїн «Сталевої Сотки»

Опісля закінчив виш, влаштувався на престижну роботу та створив сім’ю. За словами Олександра, він і подумати не міг, що колись знову одягне однострій, але доля вирішила інакше…

«Вранці 24 лютого я вивіз родину в Польщу та допоміг їм облаштуватися, а сам за кілька днів повернувся в Україну й став до лав 100 бригади», – розповідає чоловік, інформує 100 омб.

У «сотці» Олександр потрапив до мінометної батареї одного з батальйонів, де обрав собі позивний «Тур».

«Це псевдо – похідне від прізвища та й у мого батька, коли він служив свого часу строкову службу, теж був такий позивний», – говорить Олександр.

В складі мінометної батареї «Тур» брав участь у боях на Лиманському та Покровському напрямках.

«Якось, під час виконання бойового завдання в Серебрянському лісі, наша аеророзвідка повідомила, що в «зеленці» засікли ворожого снайпера. Побратими передали нам координати точки, за якими ми навели міномет і за кілька хвилин нас сповістили, що противника ліквідовано. В той момент ми з хлопцями тішилися, мов діти на Різдво», – пригадує «Тур».

З точки зору логіки, міномет ставиться на галявині, аби сторонні речі не заважали здійснювати стрільбу. Втім, розрахунок нашого героя діяв з точністю до навпаки.

«Ми, як правило, шукали місце для стрільби в кущах або зарослях. Зайві гілки спилювали й робили маскування для «труби». Одного разу під час танкового обстрілу це врятувало нам життя», – говорить Олександр.

У вересні 2024 року після проходження військово-лікарської комісії Олександр потрапив до пожежного взводу, де служить і донині.

Неодноразово вогнеборці 100 омбр спільно з бійцями ДСНС ліквідовували займання, котрі виникали внаслідок ворожих обстрілів у Краматорську та Миколаївці.

Попри зміну місця служби – життєве кредо «Тура» залишилося незмінним: «Де б ти не був: артилерійський підрозділ, пожежний взвод, чи ще щось – треба якісно робити свою справу».