Після 2,5 років полону у рідне селище на Волині повернувся 23-річний захисник (Відео)

В неволі захисник пробув 2,5 роки, і був звільнений в рамках 64-го обміну між Україною та росією 6 травня.

Про це пише Суспільне.

Волинянин щиро подякував усім, хто за нього переживав, і поділився глибокими емоціями від повернення до цивільного життя та можливості знову бачити природу, якої йому так бракувало в неволі.

Олександр розповів про нелюдські умови у фільтраційному таборі, де українських військових називали «спецконтингентом» та піддавали постійному психологічному тиску.

Нас звинувачували у вигаданих злочинах. «Кажуть, що Бандера, ви там їсте дітей, ґвалтуєте, вбиваєте», – розповідав Олександр. Особливо жорстоко ставилися до людей із татуюваннями, називаючи їх «фашистами» і «нацистами». Кожен рух – вихід чи вхід – супроводжувався приниженнями: «раком, руки за спину, голова внизу, і так бігаєш, ходиш».

Життя Олександра до війни було непростим. До 15 років він виховувався в дитячому будинку, потім його взяла на виховання прийомна сім’я, де він прожив 13 років. У 2019 році він уклав контракт зі Збройними силами України, відслуживши 3 роки в десантно-штурмовій бригаді. У травні 2021 року Олександр звільнився, прагнучи спробувати себе в цивільному житті, та поїхав працювати до Києва.

З початком повномасштабного вторгнення, 1 липня 2022 року, Олександр пішов добровольцем на мобілізацію. Після прискореного курсу молодого бійця його відправили на Харківщину, на Куп’янський напрямок, де він став розвідником в окремому взводі механізованої бригади.

В полон чоловік потрапив під час виконання бойового завдання в селі Піщани Харківської області. Їхня група мала змінити позиції, але під час бою їх оточили. Олександр згадує, як спочатку почалася артилерійська стрільба, потім застосовували гранатомети, а далі перейшло до контактних боїв. «Один я з позиції остався живий», – згадує він. Внаслідок вибуху Олександра контузило, він вдарився головою, отримавши перелом черепа.

Про своє звільнення з полону Олександр дізнався 5 травня. Йому показали лист від прийомних батьків, після чого викликали на розмову, роздягли, знімали на камеру, перевіряючи наявність побоїв, а потім запитали, чи хоче він на обмін. «Звісно, так», – відповів Олександр.

Зараз його найбільша мрія – одружитися. Днями він зробив пропозицію своїй дівчині, Аміні, і вони планують подати документи до РАЦСу та жити в Бердичеві. Олександр також зізнається, що не може знайти себе в цивільному житті, тому планує й надалі залишатися військовим. Він непохитно вірить, що Україна обов’язково переможе.

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ

Читайте також: Хотів зекономити – отримав штраф 15 тисяч: волинянин зупинив лічильник води магнітом (Відео).