Забутий «Лондон» – історія волинського села, де час зупинився, але життя триває (Відео)

Колись людне, нині воно є свідком поступового згасання, зберігаючи при цьому свою унікальну атмосферу та незламний дух своїх мешканців.

Про це йдеться відеосжеті Суспільного.

Історія Нової Волі сягає часів Польщі, коли це було процвітаюче поселення, відоме навіть як «Лондон» через свою єдину, довгу вулицю та велику кількість дітей. Тут вирувало життя: працював колгосп, школа, магазин, а люди активно займалися вирощуванням льону та буряків. Нині ж село, яке входить до складу Сереховичівської об'єднаної громади (3280 осіб), переживає поступове зменшення населення.

Наразі у Новій Волі зареєстровано лише 10 постійних мешканців, з яких п'ять живуть тут постійно. Ще четверо проживають без реєстрації, а в літній період сюди приїжджають ті, хто віддав своє життя праці та дітям, шукаючи тут тихий відпочинок.

Життя у Новій Волі має свої особливості. Автобусного сполучення тут вже немає, але раз на тиждень приїжджає автомагазин, який стає центром спілкування для всього села. Мешканці збираються, щоб придбати необхідні продукти та поспілкуватися. Двічі на тиждень приїздить пересувне поштове відділення «Укрпошти», доставляючи пенсії та товари. Завдяки новій вишці у сусідніх Шкробах, у селі є інтернет, що дозволяє мешканцям залишатися на зв'язку зі світом.

Одним із символів незламності духу є місцеві «охоронці» – Валерій Грабовець (Климович) та Валерій Грабовець (Кузьмич), які живуть по обидва боки дороги і пильнують спокій села, особливо в часи війни.

Мешканці Нової Волі здебільшого займаються господарством: садять картоплю, збирають ягоди та гриби (які здають, щоб заробити трохи грошей). Деякі тримають пасіки, а хтось пам'ятає, як косив з батьком, використовуючи особливі прийоми, щоб коса залишалася гострою.

Попри красу природи та спокій, життя у Новій Волі має свої виклики, зокрема самотність. Один з мешканців, який переїхав сюди зі Львова три роки тому, зізнається, що спочатку було дуже важко звикнути до тиші та відсутності друзів, але з часом він адаптувався. Йому тут добре, адже це його Батьківщина, де він виріс і де знайоме кожне дерево.

Старожили села, такі як бабуся, що народилася у сусідніх Шкробах і прожила все життя у Новій Волі, згадують про те, як їхні батьки будували хати, як вони працювали в колгоспі, а діти змалечку пасли корів. Нині вона плете килимки, щоб скоротити час, і мріє переїхати до дочки, адже з віком їй стає все важче вести господарство. Її син, який вже десять років був на війні, знову збирається на фронт, що додає ще більше переживань.

Село Нова Воля, колись відоме як Божа Воля (і цю назву мешканці прагнуть повернути), є живим свідченням змін, що відбуваються в українських селах. Це місце, де переплітаються минуле і сьогодення, де люди борються з викликами, але залишаються вірними своїй землі.

 

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ

Читайте також: Князівські воїни б'ються за сина побратима, який долає недугу.