СИЛОЮ НЕ БУДЕШ МИЛОЮ

Ще раз про примусові методи у передплатній кампанії
Дивні речі у нас творяться із нинішньою передплатою. Люди з усіх-усюд скаржаться на адміністративний тиск, на грубе нав’язування приручених владою газет, головним чином — “Досвітньої зорі”, скільки протестів з приводу цього було висловлено на різних рівнях — і ніякої реакції, все продовжується, як і досі. А ведуть себе так зухвало чиновники, які затіяли цю непристойну, протизаконну акцію, тому, що не звикли зважати на громадську думку, що такі речі для них проходять безкарно. Але чи довго так буде? Поки що наші люди, на жаль, лише обурюються стиха, а постояти за свої права і свою гідність, гуртом закликати зухвальців до порядку не вміють, чогось бояться.
– Те, що відбувається з пресою — викручування рук та змушування виписувати періодику, яка “правильно” думає,— сказав на недавній прес-конференції народний депутат України Володимир Бондар,— це один із способів боротися з вільнодумством. Цими методами влада нічого не здобуде, швидше навпаки — посилить негативне ставлення громадськості до влади.
Дуже правильна оцінка. З нею перегукуються автори відгуків на заяву редакторів в Інтернеті на сайті “Волині”: “Насилля над людьми під загрозою звільнення з роботи тих, які не бажають підписуватися на якесь видання,— це відвертий кримінал з боку влади та її силових структур, а також плюндрування елементарних прав і свобод в Україні”. Дехто, щоправда, вважає, що ми роздуваємо з мухи слона, чомусь не помічаючи, що цей слон вже топчеться по наших правах. Ось що пише не без сарказму добродій Андрій: “Не минула тверда рука і такий хутір, як Камінь-Каширський. Добровільно-примусово просять терміново виписувати “Досвітню зорю” з обов’язковим пред’явленням квитанції в адміністрацію, а не то буде дуже погано жити. І після цього влада ще говорить про чесність”.
Є серед інтернетівських відгуків і одне цікаве звернення-напуття головним редакторам — авторам заяви: “Негоже, колеги, винуватити у власній організаторській імпотенції газетку “Досвітня зоря”, яка, згадаймо, є дитинчам тієї ж влади, що усілякими способами боронить і підтримує своє чадо. Обзаведіться й ви грошовитими чи ж бо впливовими покровителями”...
Щодо звинувачення в імпотенції, то мусимо пригадати стару мудрість: проти лома — нема прийому. А от відносно покровителя — грошовитого чи впливового — слід людям, невтаємниченим у ці тонкощі, дещо роз’яснити. Ось ці самі покровителі, користуючись нужденним фінансовим становищем більшості газет і тим, що не відпрацьований механізм їх незалежного функціонування і наносять нашій молодій українській пресі непоправну шкоду. Вони “розтягують” їх по партійних, кланових і провладних кутках, роблячи їх односторонньою і необ’єктивною, такою, що служить певним вузькоегоїстичним інтересам, а не справедливості і людям. Це велика наша загальнонаціональна біда.
“Волинь”, слава Богу, не має покровителів і живе на свої чесно зароблені, а не кинуті кимось гроші. Ми не хочемо натягувати на себе тогу святості, але по великому рахунку газета не зраджувала своїм принципам правди, критичного погляду на дії влади, служінню інтересам простих людей. Це визнають всі, хто тривалий час систематично читає “Волинь”.
Ми нічого не маємо проти газети “Досвітня зоря” і її колективу, ми проти методів, якими її розповсюджують. І можемо сказати напевно: за свої кошти вона не виживала і не виживе. А роздуваючи штучно її тираж, влада повісить ще один великий витратний тягар на плечі людей. Вже на позавчорашній сесії обласної ради покровителі від влади “Досвітньої зорі” заявили суму в бюджеті на її потреби 70 тисяч гривень. Для цієї газети — і тільки. На цей раз, правда, така затія не пройшла. Але що пройде іншого разу — сумніву нема. І зрозуміло, кому газета буде служити.
Отож ми закликаємо передплачувати не провладні, а незалежні газети. Передплачуйте “Волинь”, яка ділом довела свій демократизм, свою незаангажованість, вірність плюралістичним принципам. Просимо листонош, усіх поштовиків у ці завершальні дні передплати дійти до кожної людини і допомогти зробити правильний вибір. За успішне проведення передплати на “Волинь” передбачені солідні премії у 80—100 і більше гривень. Їх ми виплачуємо сотням зв’язківців щороку. Умови преміювання відомі — кожній листоноші розповсюдити не менше 85 примірників газети, або ж збільшити передплату.
Передплачуйте “Волинь” — цікаву, змістовну, інформаційно насичену незалежну газету. Вона тричі на тиждень прийде у ваш дім добрим порадником і другом.